Повернення в потоки життя.

Ранок. Літо. Надворі тепло і сонячно, що є великою рідкістю для Лондону. Збоку спить кохана людина. Що ще потрібно для повного щастя? Але напевно цього недостатньо, бо з самого ранку мені на душі якось неспокійно. Ніби щось гризе мене всередині. Я просто вирішила вийти на вулицю і прогулятись по ще сонним вулицям рідного міста. Я швиденько стала, одягнулась так, щоб Гаррі не прокинувся. Просто йшла, куди ноги вели. Бачу, а переді мною той самий Starbucks, де Зейн мені признався у коханні. І нахлинули спогади: «Я хочу тобі сказати, що закохався в тебе з першого погляду. Навіть якщо я нічого про тебе не знаю. Твої очі..вони прекрасні. Зараз ти дивишся на мене і я просто палаю. Твої очі..вони як зірочки, які світять без упину. А твоя посмішка. Вона така чудова, сяюча, зачаровує. Просто хочеться потягнутись, підійти ближче і поцілувати. Поцілувати так ніжно-ніжно.» А потім дорожезний ресторан, його будинок, ніч…
Іду далі. Бачу той самий бар, де він напився «в стєльку» і ми з Гаррі його забирали: «Він прошепотів: «Вибач, сонечко. Мені дуже шкода. Я Тебе кохаю.»
І що? Я знову почала плакати. Гірко плакати, згадуючи всі болючі і хороші моменти.
Проходжу повз парк. Так, той самий парк де я востаннє його бачила…Де до нас підійшла Сюзанна і почала молоти дурниці. Звідки я втекла і попала під колеса. Ну а потім, потім я Його не бачила. Ніхто про нього не згадував, не розказував. Та й я не хотіла зачіпати цю тему. Я сіла в цьому ж парку на лавочку, де колись сидіти Ми. Сиділа і просто вслухалась у кожен звук. Навкруги не було нікого. Так просиділа я хвилин, від сили 7. Потім я відчула, що крім мене тут поблизу є ще хтось. Я обернулась, а неподалік стояв високий смуглявий брюнет. Весь у чорному із сигаретою в руці. Він обернувся до мене. Не може бути…Не можу повірити своїм очам…
Від імені Зейна:
Пройшло 8 місяців. Думаю, що це було вдосталь часу для мене. Час повертатись в Лондон. Та й за хлопцями вже скучив.
7 годин, і я в Лондоні. В рідному Лондоні. Перше місце, куди я пішов – не дім, не кафе, щоб поїсти, а парк…парк, де я востаннє бачив її. І все ж скільки я зусиль не прикладав, я не перестав думати про неї, не перестав її кохати. Я багато чого переосмислив, змінився як зовнішньо, так і внутрішньо. Здається, що я трішки охолов у душі.
Я прийшов, став біля дерева і запалив сигарету. Неподалік в таку рань сиділа дівчина. При чому на тій самій лавочці, де ми колись із Ненсі сиділи. Я обернувся, щоб розгледіти хто вона така. Вона також обернулась до мене. В мене аж перехопило подих. Не можу повірити власним очам…

Від імені Зейна:
Ненсі вдарила мене по щоці так, що я чуть не впав. Вона просто втекла. А я стояв і дивився їй услід. Після цього вона мене точно не вибачить. Прощавай, моя мила Ненсі. Я буду скучати за тобою…
Я поїхав у зовсім інше місто. Далеко від Лондону, до свого батька. Ми з ним не дуже близькі, але на підтримку від нього завжди можу чекати. Я в Бредфорді. Моє рідне місто. Тут я надіюсь, що забуду її. Забуду її чарівний аромат, усмішку, сяючі від щастя очі…Та й Гаррі буде з нею. Йому я можу довірити все, навіть її. Добре, що це буде саме він, а не якийсь інший, який зможе її образити.
І ось SMS від Ліама «Не знаю де ти зараз. Надіюсь, що з тобою все добре. Ненсі зараз в лікарні. Ми всі про неї піклуємось. Якщо зможеш – відвідай її. Вона цього потребує.»
Ненсі..Моя Ненсі..В лікарні. А все через мене. Я не можу дивитись їй зараз в очі. Не можу і не знаю що їй сказати. Мені потрібно трохи часу, щоб подумати, подумати над всією ситуацією. Стоп! Але я тут, щоб забути її. Забути назавжди. Надіюсь вдасться. Про все це я сказав Ліаму. Попросив, щоб не говорив їй нічого. Щоб не нагадував про мене більше нічого і ніколи. І ще раз, прощавай, моя чарівна і кохана Ненсі.
*пройшло 8 місяців*
Від імені Ненсі:
Стільки часу пройшло. Мене виписали з лікарні, я закінчила школу на відмінно. Тепер думаю куди мені поступити. О, так, тепер я з Гаррі. Він завжди поруч, ніколи не відпускає мене від себе навіть на секундочку. Але мені це подобається :) . Він іноді так нервується, коли якийсь хлопець дивиться мені услід, звертаючи увагу на мою фігуру. Хоча і Гаррі так частенько робить, тому ми квити :). Живемо ми разом в домі, який купили нам наші батьки. Мама дуже рада, що я саме з Гаррі. Вона казала, що сама б із ним зустрічалась, якби була в моєму віці :). Та і його батьки раді, що він нарешті знайшов, як вони казали «свою єдину». Мені з ним добре. Затишно.
Ви задаєтесь питанням «а як же Зейн?». А я вам розкажу. На початках, як мене тільки виписали, я плакала, гірко плакала, згадуючи всі хороші, приємні моменти зв’язані з Ним. Але потім я плакала все менше і менше. І це завдяки Гаррі, який був завжди поруч і просто не давав мені думати про Нього.
Ось так і живемо. Але відкрию секрет, що це ще далеко не вся історія…

Він підійшов, і легенько поцілував у носик.
- Не так поцілуй. Не вдавай із себе дурня. – промовила я.
- Я не можу цілувати ту, яка не є моєю і ніколи нею не стане.
- Ти впевнений в цих словах? Я тобі зараз, одному тобі розкажу все, як воно є насправді. Так, я закохалась в Зейна з першого погляду. Він завжди підтримував, був біля мене. Незважаючи на ту ніч, він був зі мною завжди милим, добрим, ніжним. Але я ніколи до кінця йому не довіряла. Це все було для мене якимось дивним. Чому я, чому все так швидко відбувається? Та ніч, а потім ще й та дівчина…
- Ця дівчина – Сюзанна. Вона вже давно з ним «спить». Вони були разом і під час вашого з ним зустрічання. А це означає, що він тобі зраджував практично кожної ночі. Мені прикро. Я хотів тобі про це сказати, але бачив як сильно ти його кохаєш. – перебив він мене.
- Будь ласка, не перебивай. Я знала, що він мені зраджував. Думала, що все мине, що він зрозуміє свою помилку. Але, на скільки я зрозуміла, він хотів ще й мене затягнути до ліжка…А ти..ти дійсно той, який мені потрібен. Милий, добрий, чесний, вірний, терплячий, завжди можеш зрозуміти і підтримати. І це я говорю зараз не тільки в тому плані, що ти для мене лише друг. Ти – хтось більший для мене. Я сама не знаю чому це зараз говорю, але ти мені починаєш подобатись все більше і більше. Ти ніколи не відступаєш, а він… Він боягуз, раз не міг прийти і поговорити зі мною, не міг заглянути в очі після всього. Просто втік…
І він поцілував мене. Поцілував не так, як Зейн, а по-своєму. Так по-своєму ніжно і по-своєму пристрасно одночасно. І знаєте, мені сподобалось. Можливо, мені судилося бути саме з Гаррі, з милий, добрим Гаррі?
Від імені Зейна:
Сюзанна. Так невчасно. «- Кого я бачу! Ну привіт, красунчику. Чому не подзвонив? Ти ж обіцяв. Нам тоді було так добре, пам’ятаєш? Ти казав, що цю ніч запам’ятаєш на все своє життя. О, то це вона – твоя Ненсі, через яку ти мене просто «вишвирнув» із свого дому? Вона тебе не вартує. Напевно у вас ще нічого не було, чи не так?»
Ненсі вдарила мене по щоці так, що я чуть не впав. Вона просто втекла. А я стояв і дивився їй услід. Після цього вона мене точно не вибачить. Прощавай, моя мила Ненсі. Я буду скучати за тобою.

Я бігла додому незважаючи на машини, дороги…І тут удар. Все темно. Нічого не бачу, не чую. Відчуваю тільки, що мене страшно болить голова і мене кудись везуть.
Прокинулась я від різкого світла. Боже, як боляче. Голова просто розколюється. Очі відкрити хочу, але не можу, бо немає сили. Спочатку ледь відкрила одне. Побачила білу палату. А це означає, що в лікарні. Але що сталось? потім відкрила друге око. Біля мене сидить мама і плаче. З другої сторони стоять хлопці. Всі, окрім Зейна…Де ж він? Чому не приїхав? І знову відчай…
- Донечко, все буде добре. Я знаю, що ти мене зараз чуєш. Все буде добре! – говорила мама зі сльозами на очах.
- Мам, я знаю. Вибач мене за все. За всі дурниці, які я зробила. За все. Пробач мені. Мам, можна я зараз наодинці поговорю з хлопцями?
- Так, звичайно. Я почекаю на коридорі.
Вони стояли всі бліді і дивилися на мене. Гаррі сидів спершись руками на коліна і тримаючи голову в руках. Вони мовчали, просто дивились. Тоді я не витримала і порушила тишу.
- Де він? Чому його немає?
- Він не зміг..Не зміг приїхати і дивитись тобі в очі після того випадку в парку. Він хоче знайти потрібні слова, зібратись з думками і вирішити що йому робити далі. – сказав Ліам, беручи мою руку в свою. – Від вчорашнього дня його вдома не було. Трубку не бере. Ми також починаємо переживати. Думаю, зараз він десь в іншому місті.
- Ненсі, ми тебе дуже полюбили за цей час. Тому будемо завжди поруч. Якщо щось буде потрібно, ти кажи. – сказав Найл і усміхнувся. Ліам і Лаї покивали говоловами «а-ля ми згідні з Найлом». А Гаррі все сидів у такій позі. Він мовчав, дивлячись в підлогу.
- Дякую вам, хлопці. І я вас дуже полюбила за цей час. Тільки де Енні, ви не знаєте?
- Вона захворіла, і лікується вдома. Обіцяла, що як тільки зможе – приїде. – сказав Луї.
- Думаю, що тобі слід зараз поговорити з Гаррі. – слова Ліама просто всадили мені кинджал в серце. Про що я буду з ним говорити? Знову про те, що він мене любить, про те, що він зробить мене щасливою, що я не заслуговую на такого як Зейн? І я не помилилась. Перша репліка, яку він сказав – це:
- Ось до чого не привело. А я тобі казав, що він на кожному кроці зраджує, спить з ким попало. Задовольняє лише свої потреби, думає лише про себе. Егоїст.
- Але тоді чому він так довго вибачався? Чому постійно був поруч, намагався все виправити?
- Та тому що ти йому була потрібна тільки для…..Ну ти сама зрозуміла. Він ніколи не буде тебе кохати так, як покохав я. – він сказав це і вже хотів виходити з палати, як я сказала: «Поцілуй мене, Гаррі».
- Що? Що ти сказала? А як же твій Зейн?
- Просто поцілуй мене, прошу.

— Чувак, тільки ти мені допоможеш в цій справі. – сказав Гаррі до Ліама.
- Га? Я тебе слухаю.
- Я..я не знаю як сказати..я хочу бути з Ненсі. Але Зейн…порадь мені щось…
- Гаррі, заспокойся вже. Чи ти не бачиш, що вона щаслива поруч із Зейном. В її очах ти просто друг, з яким вона може весело провести час. Вони тільки-тільки помирились, а ти знову хочеш зробити так, щоб вона стала нещасною?
- Ні! Такого я не хочу точно. Все рівно я буду кохати її. Буду посміхатись при ній, не даючи знати, що мені боляче. Я буду старатись. – відповів кучеряшка. Ліам лише усміхнувся і вдарив Гаррі по плечі рукою.
«А він молодець. Добре, що зрозумів все. Але йому, напевно, зараз боляче…Дуже боляче…» промайнуло в мене в голові. Тут хтось поставив руки мені на талію. Від несподіванки я розбила тарілку.
- Ой, я не хотіла. От я незграба. – я швиденько присіла і почала збирати те, що залишилось від розбитої посудини. До мене приєднався Зейн. Ми швиденько все прибрали, поміж тим обіймаючись, переглядаючись та усміхаючись один одному. Висновок: ми, як малі дітки :)
- Не хочеш прогулятись? – запитав мене коханий.
- Звичайно. Свіже повітря – це те, що мені зараз просто необхідне.
Ми пішли в парк. Спочатку просто сиділи і говорили ні про що. Потім почали веселитись, бігати, співати. На нас дивилися усі, як на психічно хворих людей, але нам було не до того. Ми були щасливі. Та це щастя тривало не довго.
Зейн за секунду побілів на обличчі. На ньому просто було написано «тільки не це, тільки не зараз». Я обертаюсь, а на зустріч нам іде якась брюнетка. Ще й усміхається і махає рукою Йому. Я стояла в повному шоці.
Ось вона підійшла.
- Кого я бачу! Ну привіт, красунчику. Чому не подзвонив? Ти ж обіцяв. Нам тоді було так добре, пам’ятаєш? Ти казав, що цю ніч запам’ятаєш на все своє життя. О, то це вона – твоя Ненсі, через яку ти мене просто «вишвирнув» із свого дому? Вона тебе не вартує. Напевно у вас ще нічого не було, чи не так?
Тут я не витримала. Я обернулась до Зейна, вдарила його по щоці і щосили побігла додому. І знову сльози, сльози, сльози…

На ніч я залишилась в домі хлопців. Спала в вітальній на диванчику. Вже зранку мене розбудив поцілунок. Я так не хотіла вставати. Але сильні руки вмить підняли мене. І ось я зараз в когось на руках. До болю знайомий змішаний запах парфумів і сигарет, знайомий ритм серцебиття. Так, це був він. Мій коханий. Мій найдорожчий хлопчик у світі. Мій дух, яким я живу. Моє повітря, яке я вдихаю і чим довше затримую в собі, щоб не випустити. Мій сильний, хороший і такий звабливий Зейн. І знову смак його губ. В цьому поцілунку було вкладено стільки кохання, ніжності та почуття провини. Я привідкрила очі. Переді мною були очі Зейна. О ці його очі…А усмішка…Я просто розтаяла. Не втрималась і поцілувала його з новою силою. Так жадібно, ніби його заберуть від мене через декілька секунд. Після поцілунку ми обоє усміхнулись. Він все ще тримав мене на руках. Ось воно…Щастя! «Кохана, я ще досі злий на себе через ту ніч і через вчорашнє. Вибач мене, будь ласка. Я не знав що роблю. Я тебе дуже сильно кохаю і не хочу втратити. Хочу бути з тобою вічно.» - прошепотів він мені на вушку. Як це було мило. «Я пробачаю тобі. І зради, і всі непорозуміння, що були між нами. Тільки якщо ти пообіцяєш, що таке було востаннє.»
«Обійцяю, сонечко» - почула я у відповідь. «Кохаю тебе, мій звабливий хлопчику» - прошепотіла я і ми пішли на кухню, щоб поснідати. Ліам приготував омлет із салатом + апельсиновий сік. Їжачок підмигнув мені, натякаючи на те, що я зробила правильний вибір, що послухала своє серце. Гаррі ж дивився на мене з усмішкою, але я відчула, що вона не була щирою. В ній була щіпка гіркоти, яку від мене приховати просто не можливо. Я вмію розпізнавати, де людина поводить себе із щирістю, а де просто старається буди щирою, напружується, щоб догодити. Звичайно, що йому було не приємно дивитись на нас із Зейном. Я його прекрасно розумію. Але хай і він зрозуміє мене. І хай поважає мій вибір і моє рішення.
Після сніданку я позбирала весь брудний посуд і почала його мити. Під час цього заняття я нечайно підслухала розмову Ліама і Гаррі…

Ми приїхали. В будинку не було нікого. Ну чому ж тут дивуватись, всі інші в школі. Поки Гаррі ніс Зейна в ванну, щоб змити з нього бруд, я вирішила прогулятись по будинку ще раз. І знову кімната Найла. Тепер, вдень, я можу розібрати хто саме на плакатах. Це Демі Ловато. Ну як же ж я одразу не здогадалась :) . Він ж від неї просто в захваті :) . Вид з кімнати заворожуючий. Багато дерев із пожовклим листям, поруч маленький ставочок. Так би й вічно дивилась на цю красу. Я обернулась. Переді мною відкрився шлях прямо до кімнати Зейна. Я зайшла всередину. І одразу ж спогади. Спогади про те, що він зробив. І сльози. Ну скільки я вже можу плакати? Надоїло! Потрібно взяти себе в руки, зібратись з думками, і бути сильною. Як фізично, так і морально.
- Хей, як ти? – я почула голос Гаррі.
- Ммм, добре, - схлипуючи і витираючи сльози сказала я.
- Не плач, чуєш? Він не вартує твоїх сліз. Ніхто не вартує твоїх сліз. Твої очі мають мути сухенькими, щоб всі бачили які вони прекрасні, карі, бездонні. Як вони ваблять і заворожують. У них можна побачити зірочки, які вилітають, коли твої вії то опускаються, то відкриваються. – сказав він, і почав наближатись до мене. Я бачу яким поглядом він дивитисься на мене. Це закоханий погляд. Він став впритул, почав наближатись до моїх губ, вже майже торкнувся, але я його відштовхнула. Я не хотіла переходити дружню планку. Так, він милий, добрий, хороший, смішний, ніжний, але він ніколи не замінить мені Зейна. Ніколи не буде таким «поганим хлопчиком», таким пристрасним і ніжним водночас. І я ніколи не буду дивитись на нього так, як на Зейна. Мені здається, йому не сподобалось те, що я його відштовхнула.
- Ну чому? Ну чому завжди Зейн? Що в ньому є такого, чого немає в мені? Зачіска? Я можу зробити таку саму! Одяг? Я можу вдягати, так як і він. Куріння? Я можу почати курити! – він вже просто верещав на мене. В той момент мені було жахливо неприємно образливо і страшно. Такого Гаррі я ще не бачила.
- Не потрібно стригтись, міняти стиль, курити. Ти мені подобаєшся таким як ти є, Гаррі. Але кохаю я іншого. Будь ласка, змирись з цим. Я не хочу сваритись, не хочу тебе втратити. Я хочу і надалі так добре проводити з тобою час, як сьогодні. – я підійшла, заглянула йому в очі й поцілувала в носик.

Від імені Гаррі:
Мені подзвонив Зейн. Ну на його дзвінок я точно не чекав.
Гаррі: «Так? Що сталось?»
Зейн: «Стайлс, Ненсі буде моєю! І ти нам не помішаєш бути разом»
Гаррі: « Зейн, ти п’яний! Що ти верзеш? Де ти зараз?»
Зейн: «В барі біля школи. Навіть і не думай приїжджати!»
Він ще щось там говорив, але я вже цього не розібрав.
- Ненсі, мушу йти. Зейн знову забагато випив і сам додому точно не добереться.
- О Боже! Я поїду з тобою. – сказала вона перелякано. Здається вона стала переживати за Зейна. З чого б це? Так швидко пробачила йому і зраду, і вчорашню ніч?
Ми швиденько вийшли з її дому і «рвонули» до того бару. Ми зайшли, побачили Зейна, який там все «крушив і метав» в прямому сенсі цієї репліки. Було видно, що він всю біль виявляє саме через гнів та алкоголь. В деякій степені мені його шкода.

Від імені Ненсі:

В барі я побачила як він все громив, пив, пив і ще раз пив. Видно, що йому боляче. Боляче за вчинок, який зробив. Я підбігла до нього і взяла його обличчя в свої руки. Він дивився на мене. Хоча пройшов всього лиш один день. Але я скучила за ним. Настільки скучила, що пробачила і зраду, і ту ніч. Я знаю, що йому шкода, що він ненавмисне. Я просто обійняла його. О цей запах його парфумів змішаний із алкоголем і запахом сигарет. Що? СИГАРЕТ? Він курить? Чи почав курити через вчорашнє? Мій Зейн, мій рідний і коханий Зейн. Як же я його люблю. Люблю всім своїм серцем, всією душею. Я не можу його відпустити. Ось і його руки на моїй талії. Він прошепотів: «Вибач, сонечко. Мені дуже шкода. Я Тебе кохаю.» І в цей момент сльози вивільнились з мого організму. Вони лились довго, поки нас не розірвав Гаррі й не забрав Зейна в машину.
Я попросила поїхати разом з ними до них додому. Вони одобрили моє прохання.
По дорозі я думала чи правильно зробила, пробачивши смуглявого. Все таки, якщо людина справді кохає, вона може пробачити будь-що. Гаррі…О ні, він дивився на всю цю картину в барі…Що тепер робити? Що мені робити? З однієї сторони пристрасний і такий звабливий Зейн, а з іншої милий, приємний і смішний Гаррі. Роздертись на дві частини я просто не можу. Я потребую третьої особи, з якою я можу нормально поговорити, яка щось порадить. І тут я говорю не про Енні, а про Ліама. Про мого найкращого друга Ліама; хорошого, доброго, розуміючого.

Я була приємно вражена. Усмішка з мого обличчя ще довго не сходила. Не знаю чому, але в цей момент мені захотілось, щоб Гаррі був моїм хлопцем. Я його впустила, квіти поставила у вазу.
- Вау, а у тебе затишно. – сказав Стайлс.
- Не так, як у вас, але дякую :)
- Ну, що будемо робити? – з єхидною посмішкою сказав він.
Я його легенько штовхнула і ми засміялись.
- Чому ти сама вдома?
- Батьки на 3 дні поїхали до бабусі, ну а мене не взяли, в мене ж школа і т.д. – із смішною мімікою сказала я. – Може чаю чи кави? Чи подивимось якийсь фільм?
- Фільм, фільм! :) – почав сміятись і скакати Стайлс по всій кімнаті. Я не витримала і «заржала».
- Ну, тоді подивимось якусь комедію на твій смак.
Він вибрав «Американський пиріг». Чомусь я навіть не сумнівалась, що він вибере саме цей фільм. Це в стилі Гаррі. Ми всілись на дивані перед телевізором. Десь на 15-тій хвилині комедії він обійняв мене. Я до нього пригорнулась. Не знаю чому я це зробила. Це вже якось в мене рефлекторно.
Я чула биття його серця. Воно було надзвичайно швидким. В людей зазвичай часто б’ється серце або коли вони хвилюються, або коли вони є біля людини, в яку закохані. Невже я подобаюсь Гаррі? Якщо так, то здається, що це взаємно…Я не хочу сказати, що я якась повія, що йду від одного до іншого. Просто мені добре з ним, приємно. І тим більше із Зейном в нас нічого серйозного не було і тепер точно вже не буде. Після того вчинку він для мене став огидним. Від одної думки про нього мене нудить. А Гаррі веселий, добрий, милий. Коли я пригорнулась до нього, він усміхнувся і обійняв мене ще сильніше. Стало так тепло, затишно. Цей затишок час від часу переривав скажений сміх. Все ж таки комедія :).
Від імені Гаррі:
Я вирішив з пустими руками до дівчини, яка мені подобається не йти. По дорозі заїхав у магазин і купив 31 білу троянду. Коли вона відкрила мені двері, вона була явно в шоці. Все ж вона мене запросила досередини, квіти поставила у вазу. Запропонувала переглянути фільм. Ну а я не відмовився. Вибрав свій улюблений – «Американський пиріг». Спочатку ми просто сиділи і дивились на дивані, потім все ж я насмілився її обійняти. Я не був впевнений в наступних її діях. Але, на щастя, вона пригорнулась до мене. Моє серце почало настільки швидко битись, що я думав, що воно просто вирветься з грудей. Вона усміхнулась. Яка в неї ангельська посмішка…Я усміхнувся теж. Мені хочеться сказати їй, що вона мені подобається, але думаю зараз не час. Після того випадку із Зейном їй просто потрібне сильне плече. І цим плечем буду я.
Він імені Зейна:
Школа…Її немає, Гаррі теж. Ну все ясно..вони напевно зараз десь разом гуляють, веселяться..Ось і Енні. Піду запитаю, можливо, вона знає де Ненсі.
- Привіт, Енн. Не знаєш де Ненсі?
- І вітатись з тобою не хочу. Що ти з нею зробив?! Навіщо? В мене просто немає слів. Тепер вона тебе боїться! Думаєш вона тобі це пробачить? І не надійся, Зейн Малік. Просто тримайся на відстані від нас обох.
Я просто обернувся і пішов. Сльози на очах…Пішов куди тільки ноги вели. Мені наплювати на школу, на уроки. Мені треба подумати і придумати що робити далі. Як мені повернути мою Ненсі. По дорозі я зайшов в бар. Я замовив подвійне віскі. Випив раз, другий, третій, четвертий…і пішло-поїхало. Коли я був вже зовсім п’яний, я подзвонив до Гаррі. Він підняв трубку:
- Так? Що сталось?
- Стайлс, Ненсі буде моєю! І ти нам не помішаєш бути разом! – леть повертаючи язика сказав я.

Я ще досі не можу собі пробачити. Що я накоїв..Як я тепер маю перед нею вибачатись? Я піднявся і побіг вниз, щоб поговорити з нею. Але її не було..
- Де Ненсі? – запитав я.
- Поїхала з Ліамом додому від тебе подальше. – не обертаючись сказав Гаррі.
Надіюсь завтра я її ще побачу.
Від імені Ненсі:
- Дякую, що підвіз, передай Гаррі, Найлові і Луї, що мені було весело з ними провести час.
- Ти забула про…
- Не називай цього імені при мені більше ніколи. – перебила я його і вийшла з машини.
Я зайшла в дім. Всі вже спали. Я тихенько піднялась по сходах до своєї кімнати, закрила двері, і, як зазвичай, повалилась на ліжко. Подивилась на годинник – 00:47. О, ні! Я знову не зробила домашнього завдання. Але мені зараз було не до нього. Я хотіла просто поплакати, випустити зі себе весь цей біль, але сльози просто не хотіли текти. Але як він міг так зі мною вчинити? Невже це все лише, щоб затягнути мене в ліжко? Не можу цьому повірити…Все, що я зараз можу зробити – це подзвонити Енні. Довгоочікувані гудки… «пі..пі..пі» і ось вона підняла трубку:
- Тобі не спиться?
- Енні, вибач, що так пізно, але я мушу з кимось поговорити зараз.. – сказала я. І тепер я просто дала волю сльозам. Вони лилися безперестанку.
- Ненсі? Що сталось? Чому ти плачеш? – незважаючи на сон, подруга миттю прокинулась і стурбовано запитала мене.
- Він…він…я не можу…він в його спальні…і потім Гаррі… - заплакано говорила я.
- ЩО? Він з тобою щось зробив погане? Ще й потім Гаррі? Обоє? О Боже….. – шоковано говорила подруга.
- Ні, він не встиг нічого зі мною зробити. Гаррі захистив мене. І все, що я можу сказати..це те, що я більше ніколи не буду з Зейном. Особливо після цієї ночі.
- І що ти тепер робитимеш?
- Не знаю…буду ще думати над цим. Добренько, Енні, дякую, що вислухала, солоденьких тобі снів :)
- Дякую, дорогенька, взаємно.
І я повісила трубку.
Знову в роздумах…Гаррі…Але чому саме Гаррі ще й так швидко піднявся і забрав від мене Зейна? Цікаво що він йому сказав…
Ранок…7:40…так не хочеться йти до школи. Спускаюсь вниз, а на столі записка «Ненсі, дорогенька, ми з татком поїхали на 3 дні до бабусі. Будь чемною. Люблю тебе, твоя мамуся». Ну ось, і знову я одна. А мені зараз так не хочеться бути наодинці. І тут мені спало на думку подзвонити Гаррі. І знову гудки..
- Хееей, Ненсі, чого так рано? Щось сталось? – сказав радісно кудряшка.
- Ем..привіт, я сьогодні не піду до школи, думаю ти розумієш чому..тому може ти приїдеш до мене? Але якщо тобі потрібно терміново до школи, то…
- Ні-ні, я вже лечу до тебе :) – перебив мене Гаррі.
- Чекаю.
Через 10 хвилин пролунав дзвінок у двері. Я відкрила. Переді мною стояв Стайлс(Гаррі) із букетом білих троянд і усміхався на повну…

Я швидко підвелась і побігла вниз по сходах до вітальної.
- Ненсі, що сталось? Чому ти кричала? – стурбовано запитав Ліам.
- Зейн…він…О, Боже…. – і я почала плакати.
Ліам обійняв мене і сказав, що все буде добре, що він ненавмисне. Сказав, що Зейн ще не навчився себе контролювати. Що він до того ще не мав постійної одної дівчини, з якою ходив на побачення, з якою гуляв в парку, просто веселився і добре проводив час. Що в нього зразу все доходило «до ліжка». А потім він їх просто кидав. Казав, що не знає їх.
Ми з Ліамом здружились за цей час. Говорили ми з ним так ще довго. Знаєте, я відчула, що можу йому довіритись. Відчула його своїм найкращим другом, з яким можу поділитись всім на світі.
- Знаєш, я тобі хочу дещо сказати. Цього хлопці ще не знають, бо сказати їм я не можу наважитись, а з тобою мені добре спілкуватись і відчуваю, що можу тобі довірити все на світі.. – сказав їжачок.
- Я тебе уважно слухаю. – відповіла я.
- Ми розійшлись із Дані. Вона сказала, що не може зі мною бути через те, що вона старша, більш зріла, ніж я.
- О Боже! Мені так шкода…Правда…Ви були такою хорошою парою! – сказала я із співчуттям.
- Та ні, не в тому справа. Просто мені сподобалась Енні. І я не знаю що мені тепер робити.
- Що робити..ДІЯТИ! Ти їй теж небайдужий. Тому, думаю, що у вас все вийде. Як то кажуть «дерзай» :)
- Дуже дякую тобі, Ненсі. А на рахунок Зейна не переживай!
- Справа в тому, що я тепер не знаю чи зможу бути з ним…Ти кажеш, що він постійно водить дівчат і спить з ними. А якщо це було і під час нашого «зустрічання»? Тоді це вже зрада. А зраду я не пробачаю. І не пробачу ніколи!
- В деякій степені ти права. Роби так, як вважаєш за вірне. Якщо щось, звертайся, завжди буду радий поговорити, порадити :) – сказав він із усмішкою на вустах. Я усміхнулась у відповідь.
- Відвези мене додому, будь ласка. – попросила я його.
- Звісно, ходімо.
Від імені Зейна:
Це був незабутній вечір для мене, для Ненсі також. Ми веселились, говорили, співали. Тоді я запропонував їй поїхати до мене додому. На думці я такого (як завжди) нічого не мав, але блін… Вона погодилась. Ми приїхали, вона була в приємному шоці. Ну звичайно, таку реакцію мала кожна дівчина, яку я приводив. Ми випили кави, з’їли торта. Тоді вирішили подивитись фільм. Моя дівчинка вибрала «Клятву». Фільм хороший, але мені було не до нього. Я постійно дивився на Ненсі..мою Ненсі! Я обіймав її, пригортав, цілував..спочатку у лоб, тоді в очі, потім в носик, губи..тоді перейшов на шию. Яка вона солоденька. А яка була прекрасна і пристрасна в цьому коротенькому платтячку. Так і вабила до себе. Але вона відштовхнула мене. Що це могло означати? Що я роблю не так? Чи вона про Стівена згадала? Сьогодні вночі вона забуде його назавжди.
Поки вона гуляла по дому, я подзвонив її мамі і сказав, що вона залишиться сьогодні у нас, щоб не хвилювалась. Мати погодилась.
Тоді я зайшов до себе в кімнату і побачив її. Вона роздивлялась все навкруги. Я впритул підійшов до неї і почав цілувати шию, плечі, почав кусати її за мочку вуха. Здається вона все зрозуміла і впала на ліжко. Я повис над нею, продовжував цілувати шию, рукою я піднімався все вище і вище по її нозі. Але вона чомусь відштовхнула мене. Тоді я трішки розізлився і взяв її дві тендітні ручки в свою одну й продовжував робити те, що робив до того. Їй це не сподобалось і вона почала висмикувати руки, тоді сильно закричала і до кімнати вбіг Гаррі. Він миттю відчепив мене від неї. Вона підвелась і швидко вибігла з кімнати.
- Що ти робиш, придурку? Навіщо? Навіщо на першому ж побаченні? Тепер ти навіть можеш не розраховувати на неї.
- Я..я не знаю що зі мною сталось. Це вже як рефлекс, я не міг себе зупинити, я жадав її. Вона мене вабила. – відповів я із сльозами на очах. – Гаррі, що мені тепер робити? Вона мені цього не пробачить!
- Друже, от якраз я тобі нічого радити не буду!
- Чому? Ми…ми ж найкращі друзі! – із здивуванням запитав його я. - Не одному тобі вона сподобалась. – сказав він і вийшов з кімнати, залишивши мене одного-однісінького.

Ми під’їхали до його дому, в мене щелепа відпала… Який він шикарний, просто величезний! Як він там не загубився? Ми зайшли всередину. І що я побачила? Нас зустріли решта хлопців. Вони дуже зраділи, коли побачили мене. Ми привітались і вони почали розпитувати нас із Зейном де ми були, що робили. Я ж розказала про ресторан, про чудесно проведений час з ним. - О, це так романтично. – сказав Луї. – Не пам’ятаю коли ти останній раз був таким романтиком. - Одразу ж в спальню з дівчиною йшов. – тихенько до Луї сказав Гаррі. Навіть якщо він це сказав тихо, в мене слух хороший, я почула. Я була в шоці. Мене переповнював страх і шок. А що, якщо і мене він поведе в спальню? Що тоді? Мені всього лиш 16. Мати статеві стосунки я хочу мати тільки пісня весілля! Це для мене ціль життя..Мені зараз дійсно страшно. Ми, як і пообіцяв Зейн, попили кави, з’їли тортик. Найлові дістався найбільший кусочок, він ж у нас обжорка :). Після нашої перекускими вирішили подивитись фільм. Вибір був за мною. Ну що ж..після такого вечору я хотіла подивитись якусь мелодраму, щось плаксиве про кохання. Вибрала я фільм «Клятва». Як завжди, сльози у мене текли рікою. Але теплі і рідні руки зігрівали мене і витирали сльози, його губи постійно цілували мій носик, щічки, лоб, очка, губи. Тоді він плавно перейшов до шиї..Я зрозуміла його наміри і легенько відштовхнула. Я обернулась, всі хлопці вже дрімали, лише ми обоє ще сиділи і додивлялись фільм. Тоді Зейн сказав:
- Не хочеш залишитись у нас? Вже пізно.
- Що я скажу мамі? Вона буде хвилюватись!
- Нічого страшного, я їй подзвоню і все поясню. Добре?
Я не знала що відповісти. З одного боку я хотіла залишитись тут, в його домі, роздивитись кожний куточок, кожну кімнату, а особливо ознайомитись з його кімнатою..але з другого боку я хотіла додому, я боялась, що зі мною буде те, що сказав Гаррі. Я занепокоїлась, але сказала:
- Добре, але обов’язково повідом мою маму! І скажи це їй ти, бо я не зможу їй сказати все як є.
- Заради тебе я зроблю все, що ти захочеш. – з усмішкою сказав хлопець.
Поки Зейн дзвонив мамі, я бродила по кімнатах цього дому. Підійшла до дверей, де був намальований величезний бюргер. Як я і думала, це була кімната Найла. Я зайшла. Всі стіни були обклеєні портретами одної дівчини. Я не могла розгледіти кого саме, бо в кімнаті була повна темрява. Тоді я обернулась і напроти Найлової кімнати були двері, на яких було написано ZAP. Одразу ж було зрозуміло, що це кімната мого коханого(так як в нього є тату на руці з цим надписом). Я зайшла всередину. Вона була ось такою: (https://www.ua.all.biz/img/ua/catalog/1280886.jpeg). Все в чорно-білих тонах. Так як він любить. Тут хтось підійшов ззаду, обійняв мене за талію, поцілував у шию. По мені пробіглись мурашки. Було приємно і ніяково водночас. Він продовжував мене цілувати, обіймати. Тоді я ненавмисно впала на ліжко. Через секунду він вже був наді мною. Його гарячий подих просто обпікав мою шию. Тоді його рука все вище і вище підіймалась по моїй нозі. Тоді, коли він зайшов вже задалеко, я його відштовхнула, але він був сильнішим, ніж мені здавалось. Він взяв мої дві руки в свою одну і продовжував робити те, що робив до того. Коли це все не входило в жодні рамки, як закричала настільки голосно, на скільки могла. На мій крик прибіг Гаррі. Він включив світло, він стояв в повному шоці.
- WTF? Що ти робиш, придурку? – запитав він у Зейна, відпихаючи його від мене. Як добре, що в будинку були інші хлопці. Мені навіть важко уявити що могло би бути далі…

Від імені Ненсі:
Ось і ранок..Сонячний вівторок. Знову школа..Так не хочеться туди іти, бачити обличчя цих учителів, однокласників. Але стоп! Ні-ні, треба швидше збиратись і йти у будівлю муків( :D) найперше, щоб побачити мого милого хлопчика із шоколадними очками. І ще треба Енні побачити. Цікаво, чому вона мені вчора не подзвонила? Можливо, щось сталось? Так хочеться розказати їй про вчорашній день…
Я прийшла до школи, підійшла до Енні:
- Привіт, як ти? Чому не подзвонила вчора? Я переживала…
- Привіт, чудово..Та я й сама забула. Втомилась вчора. Не зважаючи на те, що вчора був перший день, домашнього завдання було вдосталь. – відповіла сонно подруга.
Ось цей момент.Як я за ним скучала. Через вчорашній день, вчорашній вечір я забула про домашнє завдання!
- А я вже думала, що з тобою щось сталось. Ем…я зовсім забула про домашнє завдання!
- Як? Що ти такого робила? Ану розказуй :)
Тут ззаду підійшов Зейн, обійняв мене і поцілував..так ніжно поцілував. Його губи такі ніжні, м’які..Цілувала б його до кінця свого життя. І знову ці метелики, їх ще більше стало :) Енні стояла, як вкопана, з витріщеними очима і відкритим ротом.
- Тепер я розумію чим, чи краще сказати ким ти була вчора занята. – і ми всі твоє почали сміятись.
Тут до нас приєднались й інші хопці. Ми почали сміятись, говорити про вчорашній день.Я помітила, що Енні сподобався Ліам. Вона так на нього зачаровано і з закоханими очима дивилась..це було так мило. Але в нього є дівчина..Не хотілося б, щоб все пішло на спад.
Я розказала подрузі під час уроків і всього шкільного дня про понеділок, про Starbucks, про те, що було пізніше, про поцілунок, признання Зейна. Вона так раділа за мене..Для мене це було дуже важливо. Ось що означає – рідна душа. Моя Енні..Про дівчину Ліама я їй так і не сказала..Після того, як вона мені розказала, що закохана в нього ще з 7 класу, я просто не змогла сказати..
Коли прийшла додому, просто впала на ліжко. Ніби нічого складного в школі не було, а я вже так стомилась. Я почала думати..думати про все, а особливо про вчорашній день. І знову ці думки про те, що це все неспроста, можливо, це обман. Але його слова були такими щирими. Я не можу примусити себе вірити йому до кінця. Не можу…
Мої думки перервав телефонний дзвінок, це був Зейн, я підняла трубку.
Зейн: «Привіт, принцесо, як ти після сьогоднішнього виснажливого дня?»
Я: «Привіт ще раз, зайчик. Я добре, тільки трішечки втомилась. А ти як?»
Зейн: «Чудово! Я б хотів тебе запросити в одне місце. Ти не проти?»
Я: «О! Що за місце? Звісно, що не проти! З тобою хоч на край світу»
Зейн: «Це поки що секрет. Я зайду за тобою о 16.30, окей?»
Я: «СТОП! Звідки ти знаєш де я живу?»
Зейн: «Я хороший переслідувач :) »
Я: «Ах ти ж!) Добренько, чекаю на тебе, цілую»
Зейн: «Люблю тебе, сонечко».
І він кинув трубку. Насправді мені було дуже цікаво куди він хоче мене запросити. Що це за місце? Я швиденько зібралась. Вдягнула своє улюблене біле плаття вже взулась і тут дзвінок в двері. Нікого не було вдома, тому відчиняти прийшлось мені. Як я і думала це був Зейн..мій Зейн.
- Ти така гарна в цьому платті! – з усмішкою в усі 32 зуби сказав смуглявий.
- А що, в чомусь іншому я страшненька? – серйозно, ледве стримуючи сміх сказала я.
Ми почали сміятись, а потім він поцілував мене, вже не так ніжно, як в школі, він додав до поцілунку більше пристрасті. Як я тоді…
Ми сіли в його машину. По дорозі я заснула.
Мене розбудили слова Зейна:
- Ну що, спляча красуне, ми приїхали!
Він, як справжній джентльмен відкрив мені дверку і я вийшла(як королева :D). Я просто охнула від шоку! Це був один з найдорожчих ресторанів Лондону! Цікаво, у скільки це все йому обійдеться?
Ми, як виховані люди, повечеряли в цьому шикарному закладі. Ми були вихованими, але це не заважало нам сміятись, жартувати, співати пісень. Після чарівної вечері, яку я запам’ятаю на все своє життя, він запропонував поїхати до нього додому. Щоб я подивилась який в нього будинок.

Я зайшов у кафе останнім, після Луї з Елеонор. Ми всі сіли за один великий столик. Переді мною були 2 вільних місця. Біля Найла і біля Ненсі. Звичайно, що сів я біля моєї майбутньої дівчинки. А що мені втрачати?
Від імені Ненсі:
Всі зайшли, а Зейн залишився стояти на вулиці. Здається він про щось задумався. Цікаво про що. Так люблю дивитись на нього, коли він в роздумах. Він дивиться в одну точку, не бачачи що робиться навколо нього. Його погляд. Від одного його погляду в мене в животі прокидаються метелики і літають зі швидкістю світла. Як би я хотіла зараз залізти до нього в голову і дізнатись про що він думає. Чи не про нас із Стівеном? Чи не ревнує? Цим питанням я задаюсь вже протягом останніх 15-ти хвилин. І тут він заходить і сідає біля мене..І знову ці метелики, здається, що їх стало вдвічі більше. Я ледь усміхнулась, він це побачив та усміхнувся у відповідь. І так..зараз я сиджу між Зейном і Стівеном. Знаєте, це трошки не звично, коли ти сидиш між своїм колишнім хлопцем, до якого в тебе немає почуттів, але в нього почуття ще залишились (так як кинула його я) і хлопцем, від чийого погляду в тебе все всередині перевертається.
Від імені Зейна:
Я сів біля неї, біля моєї принцеси. Вона усміхнулась. Я не стримався і усміхнувся у відповідь. Ця її солодка усмішка..як би я хотів її поцілувати, але не впевнений чи подобаюсь їй я. Ще й цей Стівен. Хто він такий? Чому постійно мовчить? Цікаво-цікаво..
- Стівен, а розкажи про себе. – вилетіла фраза з моїх уст.
- Ну я колишній хлопець Ненсі. Ми з нею зустрічались 2 роки. Ці роки були незабутніми для мене та й, мабуть, для Ненсі також. – відповів він.
Він ще щось говорив, але я це чув як «ргщеронщтицкщл…». Головне слово тут «колишній». І я знову усміхнувся. Я повернувся, щоб подивитись на Ненсі й побачив, що в неї щоки червоні-червоні. Я не зрозумів чому. Всі хлопці мило спілкувались із Ственом. Я вирішив не гаяти часу і запропонував Ненсі поговорити наодинці:
- Ненсі, давай відійдемо, я хочу з тобою поговорити, якщо ти звичайно не проти.. – зніяковіло сказав я. Я себе ще ніколи так не почував. У мені всередині все горіло. Я хотів їй як швидше все розказати: що я відчуваю до неї, що кохаю її.
- Так, звичайно. Чому б і ні.
- Знаєш, коли я запросив тебе погуляти, я наперед домовився з хлопцями, щоб вони прийшли з дівчатами. Тоді я би був один, ти би була одна і в нас би щось вийшло, але тут я побачив, що ти йдеш з хлопцем і все зрозумів…
- Ти не так все зрозумів! – її тонкий і пронизуючий голос перебив мій хрипкий.
- Будь ласка, не говори зараз нічого. Давай спочатку вискажусь я. – вона кивнула – Але коли я почув, що він твій колишній..це..це як бальзам на душу. Я хочу тобі сказати, що закохався в тебе з першого погляду. Навіть якщо я нічого про тебе не знаю. Твої очі..вони прекрасні. Зараз ти дивишся на мене і я просто палаю. Твої очі..вони як зірочки, які світять без упину. А твоя посмішка. Вона така чудова, сяюча, зачаровує. Просто хочеться потягнутись, підійти ближче і поцілувати. Поцілувати так ніжно-ніжно.
- То поцілуй… - почув я у відповідь.
Я підійшов до неї, одну руку поставив їй на талію, іншу на щічку. Спочатку торкнувся її губ, а тоді поцілував так ніжно, ніби боявся, що вона зламається чи розсиплеться. Вона поцілувала мене у відповідь. Та цей поцілунок вже був більш пристрасним, з любов’ю.
Усі ті, що були навколо нас, почали щось кричати і аплодувати. А ми просто дивилися один на одного і усміхались, як малі дітки, тільки закохані…

Він дивився на нас із Стівеном так, ніби хотів застромити нам ніж в спину. Мене цей погляд лякав. В цьому погляді було стільки злості, жорстокості. Я просто хотіла обернутись і піти. Але інші хлопці почали з нами знайомитись і це трішки розвіяло як то кажуть «напряжонку».
- Я Ліам, - сказав хлопчик із зачіскою «а-ля їжачок». – А це моя дівчина – Даніель.
- Я Найл, - промовив блондин. – Це моя подруга Ніккі.
Я зрозуміла не всі слова, бо він говорив із набитим їжею ротом.
- Я Луї. І я люблю свою дівчину Елеонор :) . – сказав він з усмішкою. – Найл, досить їсти! Ще й при знайомстві, обжорка мала.
Луї взяв в нього сандвіч і з’їв його сам :)
- Ну я голодний, полосатік! Мені потрібна їжа. Ану віддай! Це мій! – підстрибував Найл до руки Луї. Це було так смішно, що я не втрималась і засміялась..не просто засміялась, а як то кажуть «заржала».
- Я Ненсі. Це мій друг Стівен. Я його зустріла по дорозі й запропонувала погуляти разом з нами. Ви ж не проти, правда?
- Та що ти! Звичайно, що ми не проти.. – саркастично крізь зуби промовив Зейн.
Я вдала вигляд, що не почула його слів..Але невже..невже він ревнує? Він навіть мене не знає! І я його практично не знаю…Поживемо – побачимо.

Він імені Зейна:
Ми з хлопцями і їхніми дівчатами стояли біля домовленого місця і чекали на Ненсі..на чарівну, милу, хорошу і трішки незграбну Ненсі. Я її взагалі не знаю. Не знаю скільки їй років, чи є в неї брат чи сестра, не знаю хто її батьки, не знаю навіть в якому вона класі. Все, що я знаю – це її ім’я. Ненсі – Надзвичайна, Енергійна, Ніжна, Солоденька, Ідеальна. Я закохався в неї з першого погляду. Але вона..я їй напевно не подобаюсь. Або ж вона приховує свої почуття. І ось я бачу її. Стоп! Вони йде з якимось хлопцем? Що? Що це за хлопець? Вона нічого не казала про хлопця! Хіба це її хлопець? Ну звичайно. Як я не додумався, що в такої красуні може не бути хлопця. От я телепень. Все, настрій зіпсутий до кінця дня, а то й і до кінця тижня..Я спеціально попросив, щоб хлопці прийшли з дівчатами, а я прийду сам, щоб потім вона була зі мною, як пара. А вийшло так, що я третій лишній. Навіть не знаю що тепер робити.
Ось вони вже підійшли. Я дивився на них з болем, і злістю..Я хотів просто прикінчити того ідіота. Як там його звати..Стівен, чи як. Та нема різниці. З ним ми точно не подружимось. Н І К О Л И! Я ревную! Ревную до останньої краплини крові в моєму тілі.
Всі познайомились і ось пролунала її фраза: «Я Ненсі. Це мій друг Стівен. Я його зустріла по дорозі й запропонувала погуляти разом з нами. Ви ж не проти, правда?»
Що ж я міг відповісти крім цього: «Та що ти! Звичайно, що ми не проти..» Так, я це сказав з образою, акцентуючи на тому, що йому тут не місце. Після моєї фрази вона мені зазирнула в очі. Ці її очі…я в них тону. Вони такі заворожуючі. Такі, як і мої – карі. Вони бездонні, чарівні, пронизуючі. Вона глянула і одразу ж відвернула погляд, дивлячись кудись в далечінь. Думаю, вона вже зрозуміла що я мав на увазі. Як мені хотілось саме зараз прокричати на весь світ, що кохаю її. Що хочу бути з нею, хочу тримати її за руку, за талію, що хочу її цілувати і пригортати до себе вічно.
Поки я стояв у роздумах, я не помітив, як всі вже зайшли у кафе. Я пішов за ними..що ж мені ще залишається робити. Надію я втрачати не буду. Я буду її добиватись..не зважаючи на те яка буде ціна. Я хочу бути з нею! Подивимось хто переможе в цьому парі.