Я бігла додому незважаючи на машини, дороги…І тут удар. Все темно. Нічого не бачу, не чую. Відчуваю тільки, що мене страшно болить голова і мене кудись везуть.
Прокинулась я від різкого світла. Боже, як боляче. Голова просто розколюється. Очі відкрити хочу, але не можу, бо немає сили. Спочатку ледь відкрила одне. Побачила білу палату. А це означає, що в лікарні. Але що сталось? потім відкрила друге око. Біля мене сидить мама і плаче. З другої сторони стоять хлопці. Всі, окрім Зейна…Де ж він? Чому не приїхав? І знову відчай…
- Донечко, все буде добре. Я знаю, що ти мене зараз чуєш. Все буде добре! – говорила мама зі сльозами на очах.
- Мам, я знаю. Вибач мене за все. За всі дурниці, які я зробила. За все. Пробач мені. Мам, можна я зараз наодинці поговорю з хлопцями?
- Так, звичайно. Я почекаю на коридорі.
Вони стояли всі бліді і дивилися на мене. Гаррі сидів спершись руками на коліна і тримаючи голову в руках. Вони мовчали, просто дивились. Тоді я не витримала і порушила тишу.
- Де він? Чому його немає?
- Він не зміг..Не зміг приїхати і дивитись тобі в очі після того випадку в парку. Він хоче знайти потрібні слова, зібратись з думками і вирішити що йому робити далі. – сказав Ліам, беручи мою руку в свою. – Від вчорашнього дня його вдома не було. Трубку не бере. Ми також починаємо переживати. Думаю, зараз він десь в іншому місті.
- Ненсі, ми тебе дуже полюбили за цей час. Тому будемо завжди поруч. Якщо щось буде потрібно, ти кажи. – сказав Найл і усміхнувся. Ліам і Лаї покивали говоловами «а-ля ми згідні з Найлом». А Гаррі все сидів у такій позі. Він мовчав, дивлячись в підлогу.
- Дякую вам, хлопці. І я вас дуже полюбила за цей час. Тільки де Енні, ви не знаєте?
- Вона захворіла, і лікується вдома. Обіцяла, що як тільки зможе – приїде. – сказав Луї.
- Думаю, що тобі слід зараз поговорити з Гаррі. – слова Ліама просто всадили мені кинджал в серце. Про що я буду з ним говорити? Знову про те, що він мене любить, про те, що він зробить мене щасливою, що я не заслуговую на такого як Зейн? І я не помилилась. Перша репліка, яку він сказав – це:
- Ось до чого не привело. А я тобі казав, що він на кожному кроці зраджує, спить з ким попало. Задовольняє лише свої потреби, думає лише про себе. Егоїст.
- Але тоді чому він так довго вибачався? Чому постійно був поруч, намагався все виправити?
- Та тому що ти йому була потрібна тільки для…..Ну ти сама зрозуміла. Він ніколи не буде тебе кохати так, як покохав я. – він сказав це і вже хотів виходити з палати, як я сказала: «Поцілуй мене, Гаррі».
- Що? Що ти сказала? А як же твій Зейн?
- Просто поцілуй мене, прошу.