ось прийшла та осінь. вчора, пам'ятаю, вночі ми з подругами чекали і спеціально сиділи до 00.00. а сьогодні вже вересень. скоро буде сухе опале листя, по якому я просто обожнюю ходити. цей хруст - доса наркотика для мене. знаю, що навчальний рік буде важким, але мені до чортиків хочеться сидіти за столом, пити гарячий чай чи навіть смачну та запашну каву, закутатись у плед і читати книгу чи писати уроки. чомусь хочеться затишку, якого зараз, на жаль, немає. мій затишок - холодні осінні дні, коли небо стає глибшим, коли воно відкриває свої шати для таких осінніх людей, як я. коли мені дозволено помаленько йти, вдихати це свіже, холодне, приємне осіннє повітря та думати. нескінченно довго думати про своє.

зараз, коли я включаю свою улюблену осінню музику, мені добре та спокійно. мені тепло. правда не фізично. гріється моя душа, мої думки, та навіть мої органи, коли я черговий раз ковтаю гарячий чай з лимоном.

завжди восени мене тягне до писанини. от як зараз. чомусь захотілось написати, навіть думок не було. відкрила сайт та й пишу собі все, що приходить до голови.

отож бажаю вам не прогавити осінню історію, а співжити із нею.