Від імені Ненсі:
Ось і ранок..Сонячний вівторок. Знову школа..Так не хочеться туди іти, бачити обличчя цих учителів, однокласників. Але стоп! Ні-ні, треба швидше збиратись і йти у будівлю муків( :D) найперше, щоб побачити мого милого хлопчика із шоколадними очками. І ще треба Енні побачити. Цікаво, чому вона мені вчора не подзвонила? Можливо, щось сталось? Так хочеться розказати їй про вчорашній день…
Я прийшла до школи, підійшла до Енні:
- Привіт, як ти? Чому не подзвонила вчора? Я переживала…
- Привіт, чудово..Та я й сама забула. Втомилась вчора. Не зважаючи на те, що вчора був перший день, домашнього завдання було вдосталь. – відповіла сонно подруга.
Ось цей момент.Як я за ним скучала. Через вчорашній день, вчорашній вечір я забула про домашнє завдання!
- А я вже думала, що з тобою щось сталось. Ем…я зовсім забула про домашнє завдання!
- Як? Що ти такого робила? Ану розказуй :)
Тут ззаду підійшов Зейн, обійняв мене і поцілував..так ніжно поцілував. Його губи такі ніжні, м’які..Цілувала б його до кінця свого життя. І знову ці метелики, їх ще більше стало :) Енні стояла, як вкопана, з витріщеними очима і відкритим ротом.
- Тепер я розумію чим, чи краще сказати ким ти була вчора занята. – і ми всі твоє почали сміятись.
Тут до нас приєднались й інші хопці. Ми почали сміятись, говорити про вчорашній день.Я помітила, що Енні сподобався Ліам. Вона так на нього зачаровано і з закоханими очима дивилась..це було так мило. Але в нього є дівчина..Не хотілося б, щоб все пішло на спад.
Я розказала подрузі під час уроків і всього шкільного дня про понеділок, про Starbucks, про те, що було пізніше, про поцілунок, признання Зейна. Вона так раділа за мене..Для мене це було дуже важливо. Ось що означає – рідна душа. Моя Енні..Про дівчину Ліама я їй так і не сказала..Після того, як вона мені розказала, що закохана в нього ще з 7 класу, я просто не змогла сказати..
Коли прийшла додому, просто впала на ліжко. Ніби нічого складного в школі не було, а я вже так стомилась. Я почала думати..думати про все, а особливо про вчорашній день. І знову ці думки про те, що це все неспроста, можливо, це обман. Але його слова були такими щирими. Я не можу примусити себе вірити йому до кінця. Не можу…
Мої думки перервав телефонний дзвінок, це був Зейн, я підняла трубку.
Зейн: «Привіт, принцесо, як ти після сьогоднішнього виснажливого дня?»
Я: «Привіт ще раз, зайчик. Я добре, тільки трішечки втомилась. А ти як?»
Зейн: «Чудово! Я б хотів тебе запросити в одне місце. Ти не проти?»
Я: «О! Що за місце? Звісно, що не проти! З тобою хоч на край світу»
Зейн: «Це поки що секрет. Я зайду за тобою о 16.30, окей?»
Я: «СТОП! Звідки ти знаєш де я живу?»
Зейн: «Я хороший переслідувач :) »
Я: «Ах ти ж!) Добренько, чекаю на тебе, цілую»
Зейн: «Люблю тебе, сонечко».
І він кинув трубку. Насправді мені було дуже цікаво куди він хоче мене запросити. Що це за місце? Я швиденько зібралась. Вдягнула своє улюблене біле плаття вже взулась і тут дзвінок в двері. Нікого не було вдома, тому відчиняти прийшлось мені. Як я і думала це був Зейн..мій Зейн.
- Ти така гарна в цьому платті! – з усмішкою в усі 32 зуби сказав смуглявий.
- А що, в чомусь іншому я страшненька? – серйозно, ледве стримуючи сміх сказала я.
Ми почали сміятись, а потім він поцілував мене, вже не так ніжно, як в школі, він додав до поцілунку більше пристрасті. Як я тоді…
Ми сіли в його машину. По дорозі я заснула.
Мене розбудили слова Зейна:
- Ну що, спляча красуне, ми приїхали!
Він, як справжній джентльмен відкрив мені дверку і я вийшла(як королева :D). Я просто охнула від шоку! Це був один з найдорожчих ресторанів Лондону! Цікаво, у скільки це все йому обійдеться?
Ми, як виховані люди, повечеряли в цьому шикарному закладі. Ми були вихованими, але це не заважало нам сміятись, жартувати, співати пісень. Після чарівної вечері, яку я запам’ятаю на все своє життя, він запропонував поїхати до нього додому. Щоб я подивилась який в нього будинок.