Я ще досі не можу собі пробачити. Що я накоїв..Як я тепер маю перед нею вибачатись? Я піднявся і побіг вниз, щоб поговорити з нею. Але її не було..
- Де Ненсі? – запитав я.
- Поїхала з Ліамом додому від тебе подальше. – не обертаючись сказав Гаррі.
Надіюсь завтра я її ще побачу.
Від імені Ненсі:
- Дякую, що підвіз, передай Гаррі, Найлові і Луї, що мені було весело з ними провести час.
- Ти забула про…
- Не називай цього імені при мені більше ніколи. – перебила я його і вийшла з машини.
Я зайшла в дім. Всі вже спали. Я тихенько піднялась по сходах до своєї кімнати, закрила двері, і, як зазвичай, повалилась на ліжко. Подивилась на годинник – 00:47. О, ні! Я знову не зробила домашнього завдання. Але мені зараз було не до нього. Я хотіла просто поплакати, випустити зі себе весь цей біль, але сльози просто не хотіли текти. Але як він міг так зі мною вчинити? Невже це все лише, щоб затягнути мене в ліжко? Не можу цьому повірити…Все, що я зараз можу зробити – це подзвонити Енні. Довгоочікувані гудки… «пі..пі..пі» і ось вона підняла трубку:
- Тобі не спиться?
- Енні, вибач, що так пізно, але я мушу з кимось поговорити зараз.. – сказала я. І тепер я просто дала волю сльозам. Вони лилися безперестанку.
- Ненсі? Що сталось? Чому ти плачеш? – незважаючи на сон, подруга миттю прокинулась і стурбовано запитала мене.
- Він…він…я не можу…він в його спальні…і потім Гаррі… - заплакано говорила я.
- ЩО? Він з тобою щось зробив погане? Ще й потім Гаррі? Обоє? О Боже….. – шоковано говорила подруга.
- Ні, він не встиг нічого зі мною зробити. Гаррі захистив мене. І все, що я можу сказати..це те, що я більше ніколи не буду з Зейном. Особливо після цієї ночі.
- І що ти тепер робитимеш?
- Не знаю…буду ще думати над цим. Добренько, Енні, дякую, що вислухала, солоденьких тобі снів :)
- Дякую, дорогенька, взаємно.
І я повісила трубку.
Знову в роздумах…Гаррі…Але чому саме Гаррі ще й так швидко піднявся і забрав від мене Зейна? Цікаво що він йому сказав…
Ранок…7:40…так не хочеться йти до школи. Спускаюсь вниз, а на столі записка «Ненсі, дорогенька, ми з татком поїхали на 3 дні до бабусі. Будь чемною. Люблю тебе, твоя мамуся». Ну ось, і знову я одна. А мені зараз так не хочеться бути наодинці. І тут мені спало на думку подзвонити Гаррі. І знову гудки..
- Хееей, Ненсі, чого так рано? Щось сталось? – сказав радісно кудряшка.
- Ем..привіт, я сьогодні не піду до школи, думаю ти розумієш чому..тому може ти приїдеш до мене? Але якщо тобі потрібно терміново до школи, то…
- Ні-ні, я вже лечу до тебе :) – перебив мене Гаррі.
- Чекаю.
Через 10 хвилин пролунав дзвінок у двері. Я відкрила. Переді мною стояв Стайлс(Гаррі) із букетом білих троянд і усміхався на повну…