Частина 8.
Від імені Дженні:
Я прокинулась від промінчиків сонця. Сонечко..таке жовте, таке тепле. Хочеться просто усміхнутись. Я в своїй кімнаті. Чи це побачення – просто сон? Відчуваю чиюсь руку на своїй талії. Я легенько повернулась на інший бік. Переді мною його обличчя, сам він. Його волосся…таке густе та водночас м’яке. Губи. Вчора відчула смак його губ. Смакувала би їх кожний день кожну секунду. Сорочка. Така пом’ята, розхристана. Чомусь саме це мене так приваблює. Його руки. Сильні чоловічі руки. Сам він. Такий чудовий, милий, хороший, турботливий, такий прекрасний, такий МІЙ. «Хай спить», - подумала я собі. Тоді встала з ліжка та вже хотіла вийти з кімнати, як побачила мій ноутбук біля його спини. Невже дивився що там поки я спала? Відкривши його, одразу висвітлилась наша переписка зі Стівеном. Значить прочитав. Але стоп? Якого біса він рився в моїх особистих речах? Не зважаючи на те, що цей янгол, який буде зараз без крил, спить, я все ж його розбуджу. Він в мене зараз получить. Взявши в руки подушку я почала його бити зі всієї сили.
- Ей, ей, принцесо, ти що робиш? Ану іди сюди. – після цих слів він взяв мене за талію і перекинув через себе на інший край ліжка. Але це мене не зупинило. Я почала його пити в груди своїми маленькими рученятами. Він ж на це просто притиснув мене до себе і солодко поцілував. Боже, я втрачаю розум від цього поцілунку, втрачаю розум від нього. Ще трішки і я поїду далеко-далеко мізгами.
- Ти чого б’єшся, крихітко? – запитав він мене.
- А ти чого лізеш туди, куди тебе не запрошують? Чого читаєш мої переписки і взагалі риєшся в моїй особистих речах? – крізь зуби сказала я при тому пробувала визволитись з його міцних рук, але мені не під силу ця магія :).
- Вибач, я..я більше не буду так. – зробив невинний погляд.
- Пообіцяй, що це був перший і останній раз! – пригрозила я йому пальчиком.
- Обіцяю, кохана. – і він знову подарував мені солодкий поцілунок. – Ой, до мене дзвонять. Я вийду на секунду, добре?
- Звичайно – і поцілувала його в щічку.
Таааак, говорить він по телефону занадто голосно. Або просто стоїть близько до моїх дверей. ЩО? Я почула від нього «я ж казав, що це все задля популярності». Що? Що він сказав? То він вчора брехав мені? «Шер, сонце, я тобі чесно говорю, що це просто так». То ще й якась Шер є? Якого біса? Я зі всієї сили відкрила двері ногою і почала випирати його з дому. Ледве виштовхала на перший поверх. Глянула на Ді. Вона була в шоці. Тоді він кинув трубку і запитав: «Що біса такого відбувається?».
- Шер, це все для популярності. Знаєш, а я тобі вірила. Вірила і довіряла всією душею, а ти підступний і підлий. Щоб мої очі більше тебе не бачили! – і виштовхала його за двері. Все, що я почула вже за дверима – це: «Джен, ти не так все зрозуміла. Джен, Джен!». Він так ще кричав, можливо, хвилин 5, а потім пішов. Правильно, хай йде на всі чотири сторони. Не потрібен мені такий, який буде крутити шури-мури зі всіма спідничками. Ді все ще стояла з відкритим ротом і великими очима. Вона вже хотіла підійти, щоб мене заспокоїти, але одразу побігла до себе в кімнату давши знати, що я хочу побути наодинці. Я з розбігу впала на ліжко. Я не плакала, я просто була зла. Відкрила свій ноутбук, зайшла в Facebook. О, скільки сповіщень. А скільки людей хоче до мене долучитись. Ну, блін, звичайно, міс популярність на зв’язку. Я плюнула на це все. Хотіла вже виключити ноут, але до мене прийшло повідомлення…від Стівена. О-ля-ля.
Стівен: Привіт, Джен. Чув, що ви з Едом посварились. Співчуваю тобі. Не хочеш просто прийти і повеселитись на пляжній вечірці сьогодні ввечері? Розвієшся, розслабишся.
Джен: Привіт. Так, звичайно. Я прийду. А коли починається вечірка?
Стівен: О 19.00 починається. Все, що потрібно мати зі собою – майку, шорти, купальник та хороший настрій.
Джен: Ну це все я маю. Я обoв’язково прийду.
Стівен: Я буду чекати.
Ну що ж. Вечірка говорите? Тепер я вільна, так? Ну тоді вечірка буде на славу. Подивилась на годинник – 18.00. Ого…а часу то мало. Я швидко відкрила шафу, щоб вибрати собі одяг. Майка є, шорти є, мій улюблений рожевенький купальник є, ну а настрій точно є. Я тепер вільна, а отже пора розслабитись і не звертати уваги на обережність.