Ми приїхали. В будинку не було нікого. Ну чому ж тут дивуватись, всі інші в школі. Поки Гаррі ніс Зейна в ванну, щоб змити з нього бруд, я вирішила прогулятись по будинку ще раз. І знову кімната Найла. Тепер, вдень, я можу розібрати хто саме на плакатах. Це Демі Ловато. Ну як же ж я одразу не здогадалась :) . Він ж від неї просто в захваті :) . Вид з кімнати заворожуючий. Багато дерев із пожовклим листям, поруч маленький ставочок. Так би й вічно дивилась на цю красу. Я обернулась. Переді мною відкрився шлях прямо до кімнати Зейна. Я зайшла всередину. І одразу ж спогади. Спогади про те, що він зробив. І сльози. Ну скільки я вже можу плакати? Надоїло! Потрібно взяти себе в руки, зібратись з думками, і бути сильною. Як фізично, так і морально.
- Хей, як ти? – я почула голос Гаррі.
- Ммм, добре, - схлипуючи і витираючи сльози сказала я.
- Не плач, чуєш? Він не вартує твоїх сліз. Ніхто не вартує твоїх сліз. Твої очі мають мути сухенькими, щоб всі бачили які вони прекрасні, карі, бездонні. Як вони ваблять і заворожують. У них можна побачити зірочки, які вилітають, коли твої вії то опускаються, то відкриваються. – сказав він, і почав наближатись до мене. Я бачу яким поглядом він дивитисься на мене. Це закоханий погляд. Він став впритул, почав наближатись до моїх губ, вже майже торкнувся, але я його відштовхнула. Я не хотіла переходити дружню планку. Так, він милий, добрий, хороший, смішний, ніжний, але він ніколи не замінить мені Зейна. Ніколи не буде таким «поганим хлопчиком», таким пристрасним і ніжним водночас. І я ніколи не буду дивитись на нього так, як на Зейна. Мені здається, йому не сподобалось те, що я його відштовхнула.
- Ну чому? Ну чому завжди Зейн? Що в ньому є такого, чого немає в мені? Зачіска? Я можу зробити таку саму! Одяг? Я можу вдягати, так як і він. Куріння? Я можу почати курити! – він вже просто верещав на мене. В той момент мені було жахливо неприємно образливо і страшно. Такого Гаррі я ще не бачила.
- Не потрібно стригтись, міняти стиль, курити. Ти мені подобаєшся таким як ти є, Гаррі. Але кохаю я іншого. Будь ласка, змирись з цим. Я не хочу сваритись, не хочу тебе втратити. Я хочу і надалі так добре проводити з тобою час, як сьогодні. – я підійшла, заглянула йому в очі й поцілувала в носик.