Він дивився на нас із Стівеном так, ніби хотів застромити нам ніж в спину. Мене цей погляд лякав. В цьому погляді було стільки злості, жорстокості. Я просто хотіла обернутись і піти. Але інші хлопці почали з нами знайомитись і це трішки розвіяло як то кажуть «напряжонку».
- Я Ліам, - сказав хлопчик із зачіскою «а-ля їжачок». – А це моя дівчина – Даніель.
- Я Найл, - промовив блондин. – Це моя подруга Ніккі.
Я зрозуміла не всі слова, бо він говорив із набитим їжею ротом.
- Я Луї. І я люблю свою дівчину Елеонор :) . – сказав він з усмішкою. – Найл, досить їсти! Ще й при знайомстві, обжорка мала.
Луї взяв в нього сандвіч і з’їв його сам :)
- Ну я голодний, полосатік! Мені потрібна їжа. Ану віддай! Це мій! – підстрибував Найл до руки Луї. Це було так смішно, що я не втрималась і засміялась..не просто засміялась, а як то кажуть «заржала».
- Я Ненсі. Це мій друг Стівен. Я його зустріла по дорозі й запропонувала погуляти разом з нами. Ви ж не проти, правда?
- Та що ти! Звичайно, що ми не проти.. – саркастично крізь зуби промовив Зейн.
Я вдала вигляд, що не почула його слів..Але невже..невже він ревнує? Він навіть мене не знає! І я його практично не знаю…Поживемо – побачимо.
Він імені Зейна:
Ми з хлопцями і їхніми дівчатами стояли біля домовленого місця і чекали на Ненсі..на чарівну, милу, хорошу і трішки незграбну Ненсі. Я її взагалі не знаю. Не знаю скільки їй років, чи є в неї брат чи сестра, не знаю хто її батьки, не знаю навіть в якому вона класі. Все, що я знаю – це її ім’я. Ненсі – Надзвичайна, Енергійна, Ніжна, Солоденька, Ідеальна. Я закохався в неї з першого погляду. Але вона..я їй напевно не подобаюсь. Або ж вона приховує свої почуття. І ось я бачу її. Стоп! Вони йде з якимось хлопцем? Що? Що це за хлопець? Вона нічого не казала про хлопця! Хіба це її хлопець? Ну звичайно. Як я не додумався, що в такої красуні може не бути хлопця. От я телепень. Все, настрій зіпсутий до кінця дня, а то й і до кінця тижня..Я спеціально попросив, щоб хлопці прийшли з дівчатами, а я прийду сам, щоб потім вона була зі мною, як пара. А вийшло так, що я третій лишній. Навіть не знаю що тепер робити.
Ось вони вже підійшли. Я дивився на них з болем, і злістю..Я хотів просто прикінчити того ідіота. Як там його звати..Стівен, чи як. Та нема різниці. З ним ми точно не подружимось. Н І К О Л И! Я ревную! Ревную до останньої краплини крові в моєму тілі.
Всі познайомились і ось пролунала її фраза: «Я Ненсі. Це мій друг Стівен. Я його зустріла по дорозі й запропонувала погуляти разом з нами. Ви ж не проти, правда?»
Що ж я міг відповісти крім цього: «Та що ти! Звичайно, що ми не проти..» Так, я це сказав з образою, акцентуючи на тому, що йому тут не місце. Після моєї фрази вона мені зазирнула в очі. Ці її очі…я в них тону. Вони такі заворожуючі. Такі, як і мої – карі. Вони бездонні, чарівні, пронизуючі. Вона глянула і одразу ж відвернула погляд, дивлячись кудись в далечінь. Думаю, вона вже зрозуміла що я мав на увазі. Як мені хотілось саме зараз прокричати на весь світ, що кохаю її. Що хочу бути з нею, хочу тримати її за руку, за талію, що хочу її цілувати і пригортати до себе вічно.
Поки я стояв у роздумах, я не помітив, як всі вже зайшли у кафе. Я пішов за ними..що ж мені ще залишається робити. Надію я втрачати не буду. Я буду її добиватись..не зважаючи на те яка буде ціна. Я хочу бути з нею! Подивимось хто переможе в цьому парі.