На ніч я залишилась в домі хлопців. Спала в вітальній на диванчику. Вже зранку мене розбудив поцілунок. Я так не хотіла вставати. Але сильні руки вмить підняли мене. І ось я зараз в когось на руках. До болю знайомий змішаний запах парфумів і сигарет, знайомий ритм серцебиття. Так, це був він. Мій коханий. Мій найдорожчий хлопчик у світі. Мій дух, яким я живу. Моє повітря, яке я вдихаю і чим довше затримую в собі, щоб не випустити. Мій сильний, хороший і такий звабливий Зейн. І знову смак його губ. В цьому поцілунку було вкладено стільки кохання, ніжності та почуття провини. Я привідкрила очі. Переді мною були очі Зейна. О ці його очі…А усмішка…Я просто розтаяла. Не втрималась і поцілувала його з новою силою. Так жадібно, ніби його заберуть від мене через декілька секунд. Після поцілунку ми обоє усміхнулись. Він все ще тримав мене на руках. Ось воно…Щастя! «Кохана, я ще досі злий на себе через ту ніч і через вчорашнє. Вибач мене, будь ласка. Я не знав що роблю. Я тебе дуже сильно кохаю і не хочу втратити. Хочу бути з тобою вічно.» - прошепотів він мені на вушку. Як це було мило. «Я пробачаю тобі. І зради, і всі непорозуміння, що були між нами. Тільки якщо ти пообіцяєш, що таке було востаннє.»
«Обійцяю, сонечко» - почула я у відповідь. «Кохаю тебе, мій звабливий хлопчику» - прошепотіла я і ми пішли на кухню, щоб поснідати. Ліам приготував омлет із салатом + апельсиновий сік. Їжачок підмигнув мені, натякаючи на те, що я зробила правильний вибір, що послухала своє серце. Гаррі ж дивився на мене з усмішкою, але я відчула, що вона не була щирою. В ній була щіпка гіркоти, яку від мене приховати просто не можливо. Я вмію розпізнавати, де людина поводить себе із щирістю, а де просто старається буди щирою, напружується, щоб догодити. Звичайно, що йому було не приємно дивитись на нас із Зейном. Я його прекрасно розумію. Але хай і він зрозуміє мене. І хай поважає мій вибір і моє рішення.
Після сніданку я позбирала весь брудний посуд і почала його мити. Під час цього заняття я нечайно підслухала розмову Ліама і Гаррі…