Я була приємно вражена. Усмішка з мого обличчя ще довго не сходила. Не знаю чому, але в цей момент мені захотілось, щоб Гаррі був моїм хлопцем. Я його впустила, квіти поставила у вазу.
- Вау, а у тебе затишно. – сказав Стайлс.
- Не так, як у вас, але дякую :)
- Ну, що будемо робити? – з єхидною посмішкою сказав він.
Я його легенько штовхнула і ми засміялись.
- Чому ти сама вдома?
- Батьки на 3 дні поїхали до бабусі, ну а мене не взяли, в мене ж школа і т.д. – із смішною мімікою сказала я. – Може чаю чи кави? Чи подивимось якийсь фільм?
- Фільм, фільм! :) – почав сміятись і скакати Стайлс по всій кімнаті. Я не витримала і «заржала».
- Ну, тоді подивимось якусь комедію на твій смак.
Він вибрав «Американський пиріг». Чомусь я навіть не сумнівалась, що він вибере саме цей фільм. Це в стилі Гаррі. Ми всілись на дивані перед телевізором. Десь на 15-тій хвилині комедії він обійняв мене. Я до нього пригорнулась. Не знаю чому я це зробила. Це вже якось в мене рефлекторно.
Я чула биття його серця. Воно було надзвичайно швидким. В людей зазвичай часто б’ється серце або коли вони хвилюються, або коли вони є біля людини, в яку закохані. Невже я подобаюсь Гаррі? Якщо так, то здається, що це взаємно…Я не хочу сказати, що я якась повія, що йду від одного до іншого. Просто мені добре з ним, приємно. І тим більше із Зейном в нас нічого серйозного не було і тепер точно вже не буде. Після того вчинку він для мене став огидним. Від одної думки про нього мене нудить. А Гаррі веселий, добрий, милий. Коли я пригорнулась до нього, він усміхнувся і обійняв мене ще сильніше. Стало так тепло, затишно. Цей затишок час від часу переривав скажений сміх. Все ж таки комедія :).
Від імені Гаррі:
Я вирішив з пустими руками до дівчини, яка мені подобається не йти. По дорозі заїхав у магазин і купив 31 білу троянду. Коли вона відкрила мені двері, вона була явно в шоці. Все ж вона мене запросила досередини, квіти поставила у вазу. Запропонувала переглянути фільм. Ну а я не відмовився. Вибрав свій улюблений – «Американський пиріг». Спочатку ми просто сиділи і дивились на дивані, потім все ж я насмілився її обійняти. Я не був впевнений в наступних її діях. Але, на щастя, вона пригорнулась до мене. Моє серце почало настільки швидко битись, що я думав, що воно просто вирветься з грудей. Вона усміхнулась. Яка в неї ангельська посмішка…Я усміхнувся теж. Мені хочеться сказати їй, що вона мені подобається, але думаю зараз не час. Після того випадку із Зейном їй просто потрібне сильне плече. І цим плечем буду я.
Він імені Зейна:
Школа…Її немає, Гаррі теж. Ну все ясно..вони напевно зараз десь разом гуляють, веселяться..Ось і Енні. Піду запитаю, можливо, вона знає де Ненсі.
- Привіт, Енн. Не знаєш де Ненсі?
- І вітатись з тобою не хочу. Що ти з нею зробив?! Навіщо? В мене просто немає слів. Тепер вона тебе боїться! Думаєш вона тобі це пробачить? І не надійся, Зейн Малік. Просто тримайся на відстані від нас обох.
Я просто обернувся і пішов. Сльози на очах…Пішов куди тільки ноги вели. Мені наплювати на школу, на уроки. Мені треба подумати і придумати що робити далі. Як мені повернути мою Ненсі. По дорозі я зайшов в бар. Я замовив подвійне віскі. Випив раз, другий, третій, четвертий…і пішло-поїхало. Коли я був вже зовсім п’яний, я подзвонив до Гаррі. Він підняв трубку:
- Так? Що сталось?
- Стайлс, Ненсі буде моєю! І ти нам не помішаєш бути разом! – леть повертаючи язика сказав я.