Я зайшов у кафе останнім, після Луї з Елеонор. Ми всі сіли за один великий столик. Переді мною були 2 вільних місця. Біля Найла і біля Ненсі. Звичайно, що сів я біля моєї майбутньої дівчинки. А що мені втрачати?
Від імені Ненсі:
Всі зайшли, а Зейн залишився стояти на вулиці. Здається він про щось задумався. Цікаво про що. Так люблю дивитись на нього, коли він в роздумах. Він дивиться в одну точку, не бачачи що робиться навколо нього. Його погляд. Від одного його погляду в мене в животі прокидаються метелики і літають зі швидкістю світла. Як би я хотіла зараз залізти до нього в голову і дізнатись про що він думає. Чи не про нас із Стівеном? Чи не ревнує? Цим питанням я задаюсь вже протягом останніх 15-ти хвилин. І тут він заходить і сідає біля мене..І знову ці метелики, здається, що їх стало вдвічі більше. Я ледь усміхнулась, він це побачив та усміхнувся у відповідь. І так..зараз я сиджу між Зейном і Стівеном. Знаєте, це трошки не звично, коли ти сидиш між своїм колишнім хлопцем, до якого в тебе немає почуттів, але в нього почуття ще залишились (так як кинула його я) і хлопцем, від чийого погляду в тебе все всередині перевертається.
Від імені Зейна:
Я сів біля неї, біля моєї принцеси. Вона усміхнулась. Я не стримався і усміхнувся у відповідь. Ця її солодка усмішка..як би я хотів її поцілувати, але не впевнений чи подобаюсь їй я. Ще й цей Стівен. Хто він такий? Чому постійно мовчить? Цікаво-цікаво..
- Стівен, а розкажи про себе. – вилетіла фраза з моїх уст.
- Ну я колишній хлопець Ненсі. Ми з нею зустрічались 2 роки. Ці роки були незабутніми для мене та й, мабуть, для Ненсі також. – відповів він.
Він ще щось говорив, але я це чув як «ргщеронщтицкщл…». Головне слово тут «колишній». І я знову усміхнувся. Я повернувся, щоб подивитись на Ненсі й побачив, що в неї щоки червоні-червоні. Я не зрозумів чому. Всі хлопці мило спілкувались із Ственом. Я вирішив не гаяти часу і запропонував Ненсі поговорити наодинці:
- Ненсі, давай відійдемо, я хочу з тобою поговорити, якщо ти звичайно не проти.. – зніяковіло сказав я. Я себе ще ніколи так не почував. У мені всередині все горіло. Я хотів їй як швидше все розказати: що я відчуваю до неї, що кохаю її.
- Так, звичайно. Чому б і ні.
- Знаєш, коли я запросив тебе погуляти, я наперед домовився з хлопцями, щоб вони прийшли з дівчатами. Тоді я би був один, ти би була одна і в нас би щось вийшло, але тут я побачив, що ти йдеш з хлопцем і все зрозумів…
- Ти не так все зрозумів! – її тонкий і пронизуючий голос перебив мій хрипкий.
- Будь ласка, не говори зараз нічого. Давай спочатку вискажусь я. – вона кивнула – Але коли я почув, що він твій колишній..це..це як бальзам на душу. Я хочу тобі сказати, що закохався в тебе з першого погляду. Навіть якщо я нічого про тебе не знаю. Твої очі..вони прекрасні. Зараз ти дивишся на мене і я просто палаю. Твої очі..вони як зірочки, які світять без упину. А твоя посмішка. Вона така чудова, сяюча, зачаровує. Просто хочеться потягнутись, підійти ближче і поцілувати. Поцілувати так ніжно-ніжно.
- То поцілуй… - почув я у відповідь.
Я підійшов до неї, одну руку поставив їй на талію, іншу на щічку. Спочатку торкнувся її губ, а тоді поцілував так ніжно, ніби боявся, що вона зламається чи розсиплеться. Вона поцілувала мене у відповідь. Та цей поцілунок вже був більш пристрасним, з любов’ю.
Усі ті, що були навколо нас, почали щось кричати і аплодувати. А ми просто дивилися один на одного і усміхались, як малі дітки, тільки закохані…