Step by Step

Я неначе з іншої планети. І якщо Світлана хоче, щоб це відчуття не скінчалось, то я просто хочу в ньому розібратись. А не можу.
І що не так? Все ж добре.
Я повинна бути щасливою: Сергій з Пашею приїзжав. Ми провели ідеально час. І тепер хлопці запропонували літом таку поїздку зробити мені і Світлані. Ми погодились. Паша і Світлана беззаперечно сподобались дуже сильно один одному.
Я ніби щаслива була бачити Сергія, але тепер я трохи зла, бо він поїхав. Я розумію, що мусив, але це. Ну чому потрібно їхати? Чому ми так далеко? Така рідкість - зустріч.
Я можливо закохана. А можливо я настільки звикла, що не можу розібратись в собі. Зараз я бліда, казала Світлана. І попереду важкий день.
Одна зустріч - втеча від світу на одну добу. І я знову тут. У реальному місті. в Луцьку. Мені не по собі.
Можливо, забагато випила вина?!

Уявіть, Ятоже вирішив приїхати завтра. Я не знайшла їм з Пашею ні готелю, ні часу. Не знаю, як все встигнути і зустрітись. Вперше, заради мене, хтось долаю 350 км. Щось схоже на книжки.
Купила сьогодні тканину і швея її вже забрала. Така, як я хотіла. Лакових туфлів я не знайшла, тому за гарною ціною придбала шкіряні. Тепер на випускний можна трохи забити.
Фотоквест і рішення результатів буде у понеділок. Оголосимо у вівторок. Але я з виборчою комісією провела ідеально час після фотоквесту. У мене вже навіть є свої фаворити. Фотографії були геніальними.Залишилось купити подарунки.
Приємно, коли Ятоже почав дзвонити мені декілька разів на день. Я приємно вражена його спробами любити.
Я хочу у басейн. Але це вже аж у понеділок.
А поки успіху всім і мені:*

Не знаю. Щось той Сергій. Я запуталась, не можу нічого сказати про стосунки зараз. Світлана каже, що така роздвоєність є ознакою любові. А у мене, здається, шизофренія. Хоча я ще думаю про Вічного і Кле…
Я казала, що я лінива і у мене немає настрою щось робити: так воно і є. Але все таки я написала план денний для МР, ще напишу зараз свою промову на посаду секретаря, замовила вже мр3-плеєри для першого місця на фотоквесті; завтра іду в басейн ввечері, поробила уроки, дві презентації і написала Романюку за звільнення на фотоквест. Завтра ще потрібно зателефонувати Є. Артемівні за кабінет№18 для зібрання у ПУМі. От-так багато справ. Я вже мовчу про четвер і п'ятницю. А ще ж купити грамоти, і написати звіти.Ооо…
Накрасила сьогодні нігті, оскільки ми з класом пішли після 3 уроку. Просто знайшла вишневий колір лаку і вирішила, що він класний. А тепер, декілька хвилин назад, переглядала старі фотографії і побачила його на одній з фото. Особливий лак, адже ця фотографія була зроблена рік назад, коли я була щаслива з Вічним. Не вмію я забувати.
Як же я надіюсь, що мене приймуть в КНУ ім. Шевченка (Святого Володимира). Я так мрію вчитись там. Хоча я дуже і боюсь ЗНО. Дуже боюсь.
Вдалої вам середи.
Завтра подзвонить Сергій, зустрінусь з Міським головою, вибори на МР і я сюди щось напишу:*

Сказати, що я лінива - нічого не сказати. У мене купа справ, які ще не завершені.
Фотоквест, ММР, план денний, уроки, туфлі і випускна сукня. А також все інше.

Хочу покататись на велосипеді. А також заїхати до Ксю. Вже скучила :)
Алеся - збочена серіаломанка)
Сьогодні святкуємо день народження мами. Що ж, цікаво йдуть події.
Скоро в басейн. Я дуже чекаю:*
Сьогодні перепутала в вк двох Саш між собою, і майже купилась на його спосіб пікаперства. Тепер сміюсь, як дурненька.
Вдалого вам останнього вихідного)
Україна, ти особлива:*

Будь ласка. довезіть мене до Раю. Я не їду до Карпат, хоча, здається, надзвичайно цього хочу. Навіть більш ніж впевнена, що мені пора відпочити, а то моя робота вже не якісна, а думки - песимістичні.
Яка дивна паралель: мені телефонують/пишуть усі, увагу котрих я раніше(!) б хотіла отримати; а людина, яка ніяк не виходить з моєї бісової голови, закохана в іншу. Вже не в мене. Ну, мої почуття - це мине.
ЗНО. ЧИм ближче воно - тим страшніше. Я дуже боюсь. Особливо англійської та історії. Я не знаю, що робити. Панікую, панікуючи. Я не готова до Пасхи: мушу встигнути і відсвяткувати, і мільйон домашнього до репетиторів зробити.
В четвер в Міську Раду. Мене будуть навчати вести документацію, як майбутнього секретаря дорадчого органу. Що ж, справи- справи.
Важко вибрати сукню, туфлі і все інше до випускного. Я зовсім не готова до празника. Ще й у такий складний період в Україні.
Добраніч вам.
Я люблю вас.

Дощик йде, дощик йде, настрій з собою він несе. Погода нагадує осінь. Я люблю осінь, тому свіжа погода мені до самого дна душі.
Непоганий початок тижня: прибрала вдома, виглядаю не надзвичайно жахливо, маю успіхи в школі. Бачила фільм з Джимом Керрі " Я люблю тебе, Филип Морис". Він зіграв роль гея! Чому йому досі не дали Оскар? Я в паніці!
До речі, ви прочитали слово "Жопа" англійськими буквами (заговолок) ?
Сергій проявляє ніжність. Поки це ще секрет, але невже він все таки приїде?
Плакати не можна. Потрібно вчити ЗНО, але я дуже змучена і бажаю Карпат. Свого природнього, Богом даного Раю. Я скучила, далекий Захід.
Я скучила за Оксаною.
У мене фінансові проблеми. Справді.
І все байдуже. Я хочу почуватись щасливою, хоча ситуація нагадує рівень "Jopa". Українці мої:*

ржуть з мене? Що то в них за шутка-мінутка?
То вони роблять так, що я хочу подавитись морозивом, то закидують мене увагою Сергія настільки, що я ще більше хочу подавитись морозивом? О, я ще не починала за фізику. Там мені хочеться подаватись батарейками від досліду.

Я проти одного неприємного факту: коли у мене щось відбирає Небо, то воно забирає все відразу. Усе хороше, чим би я могла потішити себе і компенсувати одне іншим, воно просто викрадає з мого життя і я виглядаю подавленою. Не хочеться плакати, але я проти проти проти проти такого завершення.
У мене починається паніка.
Розчарування.
І до речі, сьогодні вже 07.04.2014 і я запитала в Іри, чи не могла б вона записати мене до перукаря на випускний. Тепер чекаю результату.
Тато читає мені моралі за примирення з мамою, але він і подейкнув, що дядь Сашко дає нам автомобіль Mercedes (я тепер так часто їжджу в Карпати автомобілями різними) і ми, можливо, таки поїдемо до Карпат на Пасху.
Мені буде сумно без Андрія, але світ не вимер, я буду з ним дружити.
І я сьогодні так без паліва проігнорувала одного хлопця. Вдала ніби не бачу, не знаю, не розумію. Справа в тому, що мені соромно, але я не мала, що сказати.
Хана Росії. Я вже чекаю моменту, коли Україні дадуть кращу долю.
Завтра парламент. Можливо, прийде Грішка. Я не знаю, чи хочу цього. In addition, я беру паузу у відносинах. Не варто мені так часто захоплюватись новими історіями.
І мій басейн. Мій ніжний холодний басейн, який чекає мене у п'ятницю. Рамантіка)
Не плачте.
Я вже поплакала вчора замість вас.

Ще один роман скінчився. Більше того, я закохана. Ні, захоплена.
Поганий висновок - поганий кінець.
Я не хочу нічого розповідати.. Вибачте.
Ці 3 тижні нагадали мені минулий рік, коли я була щаслива.
Що ж, нові три тижні щастя і досить.
Не безкоштовно ж мені все.
Не буду ридати.
Дякую за увагу.
Кінець.

Думаю, ви прочитали це слово російське на англійській мові)
Я нию, нию, нию вже два, чи три дні. Досить. Життя не таке й погане.
Сьогодні мама сказала, що платить за моїх репетиторів тільки для того, щоб я добре здала ЗНО і з'їхала на довго з дому, вступивши в університет далекий від Луцька. Тепер я справді хочу втекти. Небайдуже лише татові.
За останній тиждень мене почали переслідувати якісь збочені чоловіки. Вони то пишуть, то надсилають аморальні фотографії. Мені не страшно, звісно, але бридко.
Щоб образити хоча б одного з них, я написала, що в нього маленький "орган".
Я не хочу сказати, що мені погано, але я чула, що люди їдять багато солодкого, відчуваючи стрес. Так-от, я їм так багато солодощів, ахахах
В Карпати ми певно не їдемо. Тато хоче і я хочу, матір ж каже, що фінансове становище не дозволяє + вона планує саме тоді святкувати день народження.
Через такі обмеження, мені здається, дорослі і втрачають все життя.
Батьки відмовились від обігрівання будинку. Не знаю, що за цікавий експеримент з їхньої сторони, але це було дотепно - спати в кофті. Я перемерзла.
До того ж, снився сон, де я знімала фільми про людей, які намагались вбити всю родину. Вбили всіх, окрім жінки і чоловік лишився пораненим. Зранку була в стані афекту. Тепер можна писати нову повість)
Вдома з'явився лікер.Шоколадний. Щось мені підказує, що це гарна новина.
Не знаю, що вам розповісти, окрім того, що я розчарована чомусь. Проте падати духом не буду. Зі всіма таке буває.
Боріться з проблемами. Сприймайте їх не так, як інші.

Воно обезсиленне - моє тіло виснажене тижнями і днями, як морально, так і фізично.Сьогодні вперше в квітні сходила із Світланою до басейну. Тепер будемо ходити тричі на тиждень, що мені, в принципі, важко, але цікаво. Вода сьогодні була дуже холодною, але в душі вперше з'явився кіпіточок.
01.04 Міська Рада офіційно затвердила існування "ММР", а це означає, що координаційна рада досягла свого першого маленького успіху. офіційна зустріч в Міській Раді повинна відбутись в 18 числах квітня і там же буде обиратись голова і інші посади. Серед них має бути і "секретар ММР", на посаду яку буде висунута моя кандидатура. Я готую промову.
02.04 моя мама купила мені взуття та штани, тому оновлення гардеробу вже є.
Трішечки прогулюю навчання, але це все має собі пояснення. Можливо, несерйозне для школи, але для мене воно має значення.
Був репетитор з мови і літератури. І ось коли я йшла додому, то на лавці сиділо три хлопчини, посередині - блакитноокий man, який дуже нагадував котика, тому здався мені дуже милим. Звісно, я завтикала і ми зустрілись поглядами. Не втримавшись, я навіть усміхнулась. Коли я минула лавку, він встав і крикнув мені: " Привіт". Було чомусь надзвичайно приємно такій зустрічі, що більше ніколи не повториться.
Погода. Погана. Я вперше боюсь блискавки, що за вікном. До того ж, я, напевне, не їду до Карпат на Пасху. А я хочу. Дуже хочу поїхати туди.
До того ж, я скучила за Лео. За самовпевненим ідіотом, що любить ігнорити через надзвичайну зайнятість. Я не бачила його вже 6 днів і мене це нервує.
І так минають дні. Я сиджу і ніби нічого не роблю, але такі повсякденні справи мене геть зношують. Дивилась старі фотографії і помітила, що у минулому році я була красивішою. Прикро( (
В загальному, Інь-Янь - є приємне і не дуже. Але бережіть себе, кохані:*

Це ж треба: втратити, аби любити;
із серця вирвати й згубити,
аби не згнити, не відбити
бажання внутрішнє - любити.

Це ж як так: все скінчилось,
у голові як спогад залишилось
і змушує тільки ніч згадати.Каже:
" згадай, як вміла ти кохати".

То ж що це: я мушу все втрачати,
аби ціну тому пізнати?
щоранку плакати й кричати, що
не хочу завершення такого мати?

То ж як так: уже немає, поза краєм
він десь другу цілує й обнімає,
й не знає, а я мушу пам'ятати,
як втративши, почала цінувати?

P.S: Їй не варто про нас знати.
Не кажи.

Я не хочу більше так дружити з тобою.
Мені стає важко.

я знервована,
схвильована,
репресована
тобою.
ніжною порою -
весною.
Що зі мною?
Закоханість.
ну, звісно,
не минає.
Вона знає:
хто, що, кого
кохає.
в серці має,
ревнує,
і з часом
(ні, ніколи)
не кидає,
бо
твоя усмішка -
вона єдина,
і очі карі -
намистина,
дотик рук -
як неповторно,
цілував мене
моторно.

Як себе я
почуваю?
Не знаю.
Кричу,
блефую і
ридаю.

Боже,
здається,
я кохаю.