Будь ласка. довезіть мене до Раю. Я не їду до Карпат, хоча, здається, надзвичайно цього хочу. Навіть більш ніж впевнена, що мені пора відпочити, а то моя робота вже не якісна, а думки - песимістичні.
Яка дивна паралель: мені телефонують/пишуть усі, увагу котрих я раніше(!) б хотіла отримати; а людина, яка ніяк не виходить з моєї бісової голови, закохана в іншу. Вже не в мене. Ну, мої почуття - це мине.
ЗНО. ЧИм ближче воно - тим страшніше. Я дуже боюсь. Особливо англійської та історії. Я не знаю, що робити. Панікую, панікуючи. Я не готова до Пасхи: мушу встигнути і відсвяткувати, і мільйон домашнього до репетиторів зробити.
В четвер в Міську Раду. Мене будуть навчати вести документацію, як майбутнього секретаря дорадчого органу. Що ж, справи- справи.
Важко вибрати сукню, туфлі і все інше до випускного. Я зовсім не готова до празника. Ще й у такий складний період в Україні.
Добраніч вам.
Я люблю вас.