Кожен день намагаюсь безуспішно йти вперед. Крок за кроком. Я не зупинятимусь, здавалось би. Відкрито розповідала про все, бо це ж частина життєвого шляху, без зупинок. Секрет не секрет, якщо його нікому не розповісти, думала. І розчарувалась: все прочитане вами офіційно може бути використане проти мене. Хтось коли-небудь мусив би розгадати мою душу.
Я хотіла взяти тебе за зап'ястя, бо звичка така, бажання просто довіри, а ти сказав: " Ні", так ще й строго. На жаль, я відчула після цього холод.
- Полежим просто? Поговоримо про те, що ти її любиш?!
- Що? З чого ти взяла?
- Видно. Я ж відчуваю.
- Ну..так. Але поки мені все одно. Потім, коли я перехворію, я знову почну скучати за нею, любити її, добиватись.
Ненавиджу наші діалоги. Роблю боляче собі. Чую, як ти любиш її. Навіть коли боїшся сказати мені про це. Я так злякалась, засоромилась, коли, лежачи, вирішила глянути на тебе, а не потолочок ліжка. " Боже, посміхається". Як дивно бачити, що ти щиро усміхаєшся. Сховала погляд. Я пам'ятаю як зробила це. Так боюсь, що прийдеться визнати, що я закохана у тебе, що шукаю причини закохатись у іншого. В нас з тобою така дружба. " Ти граєш у театр, але я знаю, що то в тебе природньо так, " - сказав ти. Найцікавіше те, що між тобою і мною такий же самий театр, який ніколи більше не об'єднає і ніколи не розмежує нас. Мені не подобається той світ в якому я опинилась. Не хочу бути залежна від тебе, хочу втекти, не цілуючи на прощання в щоку. Я зайва, коли ти любиш її.
Постійні модулі у мене цих 2 тижні. От Гоман складні питання дав, але я надіюсь, що мене порятують семінари. Все це навчання в КНУ вже мене зморило. Іспанська йде своєю чергою. Мені важко вже, я вже хочу відпочинку.
Щось, здається, не так. Пахне в моєму мозку бажання випити / покурити (при чому я не палю взагалі). А ще супроводжується це почуття нудотою. Боюсь, аби це не підкрадалась хандра, бо у мене подібне буває. Боюсь, щоб це часом не мій характер і аморальне сприйняття дійсності по відношенню до себе, стало причиною сильної нудоти. Мене так нудить. НУДОТТТА.
Нащо такий статус? Як правило, пишу фразу або вислів, а сенсу тому здавалось би не існує. Та це не правда. Я щоразу маю щось на увазі, кажучи ту нісенітницю. Інколи, мені здається, це була б гарна назва якогось твору.
А якщо серйозно, я відчуваю себе не стабільно. Навчання полягає в щоденних модулях, бо вже геть скоро почнеться сесія і відпочинок. Зимовий. Я була так рада неділі, нарешті вихідному дню, а результату як і немає. Хіба що вчора з Лівієм, Яриком, Катею, Лєрою і Васілісою "Восьма миля", себто про життя Емінема. Я дуже задоволена цим фільмом і переглядом реп-батлів. Але є ломка. Навіть не так конкретна ломка, як "майже". Чомусь я вибрала поганий варіант. А відсутність цих дурних очей, які щоразу втручаються в моє життя, викликали у мене залежність і ломку. Ми не бачились мало, зовсім мало, але у мене як ломка існує потреба обійняти тебе. Обійняти як це вмієш ти.
Якщо щось станеться зі мною -
я це, звісно, потерплю,
якщо щось станеться з тобою -
твою вбивцю я втоплю.
Зі мною ти як за стіною -
не твори лиш ти хуйню,
а то назву тебе піздою,
і особистенько в'їбу.
Скучила я за тобою. І не визнала б цього, якби не твоя дурна звичка повертатись у моє життя, дьоргати мене за живе, а потім знову мовчати. Це знущання з моєї витримки. З мене загалом.
Здається, це весело, носитись на спині, ідучи по сходам, і не так вже й погано, робити масаж, і не страшно о 2-3 ночі ходити перед чергуючою вахтершою, і бігати по коридорі. Це, напевно, мило ображати один одного і терпіти поцілунки в чоло. Я не люблю тебе, ти не любиш мене. Але подібне надмірне спілкування дотиками викликає звичку. І твої розмови з іншими, сенс яких я знаю, тому терпіти не можу. Ти ненависник моралі, а я ненависник твоїх умінь зацікавлювати. Не забудь, одного разу я не прийму тебе назад.
Вибач, мені страшно.
Моральна давка, в Києві складніше, складніше жити.
Сьогодні був модуль з історії первісного суспільства - не такий вже він і складний, але результат побачимо потім. На лекції ми з Лівієм грали в джойстікі. Короче, за одну пару ми пройшли цілу гру і я вже навіть стала краще грати. Мені сподобалось. Особливо, як всі інші дивились на нашу задню парту і хотіли дізнатись, що там.
Але тиждень почався невдало: мені погано надрукували в магазині реферат + я згубила сережку з стрикозою. Сьогодні йшов дощ, тому я трохи промокла під ним. Станцію Льва Толстого закрили, тому я йшла до університету пішком через станцію Олімпійську. І хоч там було надзвичайно красиво, на 10 хвилин на пару я запізнилась і змокли ноги, але взамін ввечері їла китайське блюдо, приготоване Лівієм. Він мене з Васілісою часто кормить. Так само ввечері ми зіграли в "Мафію" з одногрупниками та Тарасом - гра видалась веселою, хоча я часто була ведучою, бо моя Галинка тим часом їла помідори.
Христина привезла наше замовлення і сьогодні з Лєрою і Васілісою ми вмивались крутим набором від Ейвон. О 1 ночі, що нещодавно, ми проспівали декілька пісень і от всі сплять, поки я слухаю
Знаєш, як я скучила за тобою? Ти для мене все, Світлано.
Поговорити по телефону з найкращою подругою - безцінно, особливо почмирити один одного недоліками іронії долі. Я відчуваю себе скотиною, бо не поряд зараз, не можу навідати її в лікарні, побачити, як вона сміється з моїх жартів. Якось ми зустрінемось.
Часто згадую як ми проводили разом час: гуляли в мене, прогулювали уроки, ходили до басейну і з нього (що найкраще і найбільше я любила) вночі, як ми були собою разом. Ніколи не забуду все те. що ми пережили. До речі, наші амулети. Я не знімаю наш браслетик. Він - символ нашої вічної дружби. Скільки б ми не спілкувались, я все одно дуже люблю її і розумію, що це єдина моя справжня найкраща подруга. Втратити її - це те саме, що втратити себе - не хочу/ суїцид.
Щоб не сталось, я підтримуватиму її і бачитимусь з нею. Хочу, щоб ця дружба тривала протягом усього життя.
Саме той час, щоб випити чаю в читальному залі, побігати по столі чи полежати на ньому, пообзивати один одного, поплакати, визначити запах тіла, обговорити життя, запам'ятати декілька фраз з діалогу і розбитись.
Я не на те звернула увагу. Потрібно було на "…але я люблю її", а не на початок " Часто я жалію за свій вибір…". От дурна Марина. Пора дорослішати. Мудрішати.
І чай варто також перестати пити вдвох.
Хоча ні. Не варто.
Я це люблю.
Día de la Hispanidad.
Знаєте, що я робила на дні іспанської мови? Пекла пупуса - національну страву Сельвадора від ранку, а потім фотографувала усе дійство. Серйозно і відверто мені дуже сподобалось і це було по-особливому. Взагалі, все що було - було особливим.
Я дуже захопилась грою на гітарі, співами і їжою, цукерками.
Це було весело! Дякую!
неначе вчора все це було між нами.
не знаю, що пішло не так.
але інколи я сумую за нами.
буквально дуже.
ти був буквально близько.
колись, в минулому.
День, як день. Були на 1 лекції на зустрічі з япошкою, і я навіть випадково чуть не провалила експеримент. Віці подобається хороший хлопчина. Надіюсь, у них все вийде і все буде класно. Це дуже гарна пара буде. Японець розповідав корисну уззагальнюючу інформацію, а на Давній Історії я вперше сиділи в вк. Юренко мене не простила, якби взнала. А з історії Давнього Сходу я отримала "5". Мою першу 5, чому я дуже щаслива.
Вечір минає непогано. Ми скупились в "Ашан", але я дуже незадоволена тим, що на картку нарахували лише 670 грн з 800. Інші гроші прийдуть в кінці. Не люблю я "Ощадбанк" Ооооо…
Тепер сидимо і дивимось " Де? Чому? Як?". Лівій і Ярик готуються до турніру, а ми п'ємо чай. Софія була у гостях і принесла нам " Артек", пригала і їла з нами пельмешки. А Нікіта з 5 курсу навчився грати мою гру на телефоні. Це весело і дотепно - проводити так вечори.
О, ми з Васілісою вже намалювали плакат Сельвадору. Завтра день Іспанії, тому завтра буде щось цікаве)
Добраніч, малишкі.
Я люблю тебе, Світлана:3
Я тебе обожнюю. Прокинутись зранку і дізнатись приємну новину - це чудеса. Я люблю дуже дуже мою Світлану, і хоч у неї проблеми зі здоров'ям: струс мозку, гормональний збій, фізична змученість, для мене надзвичайно важливо знати, що вона у мене є, і що я є у неї.
Моя Світланочка, я стрибала і раділа, коли зайшла в інтернет, прокинувшись, і прочитала запист " Киця". Радість моя, у нас попереду дуже багато планів! Ми все зможемо. Нам буде дуже добре.
Люблю тебе, малишка.
23 бали з 30 по етнології - мені потрібен кращий результат, набагато кращий.
Ми вітали Лілю Хміль з днем народження з тортом, вином і шампанським. Чесно, мені дуже сподобався такий комфорт і її кімната - це було дуже гарно.
На лекції я так сміялась з Толокольніковою, що чула уся аудиторія. Ми обговорювали людей, шукали красивих хлопців, пили чай і сміялись ні з чого. І її гарний розовий годинник мені також сподобався - це як частинка мого всесвіту. Ололошеньки, з Настею можна нормально посміятись.
Про те, як я випадково зачепила штани хлопця рукою, розповідати не буду. Це було соромно і смішно. До того ж, моя 7 група посміялась з даного випадку.
Щодо вечора. Ми зіграли в мафію, разом з тортиком від Лілі Хміль. І навіть прийшов Тарас і Галя, що було цікаво і незвичайно. Загалом, відбувалась всяка муть. Навіть за вікном кричали " Путін хуйло, лала", де ми сміялись.
А потім ми з Васілісою прогулялись до Васильківської, щоб я провіялась. Сорок хвилин вистачило, щоб " уявно покурити" і поговорити про мій стан. СЬогодні сталось те, до чого моя психіка готова не була. Але все буде добре! Я не здамся!
Тепер стаканчик вина і спати. З вами на блозі весело, але я змучилась лише говорити про те, як все котиться до пекла. Я вже боюсь 2015 року.
Ненавиджу Пашу як ніколи. Він бидло останньої стадії. Для мене цієї людини більше не існує. Не хочу знати більше, що він існує і коли-небудь був в цьому світі. Це просто нереально. Пекло на Землі.
Я люблю Свєту. Я зрозуміла, що нікого ближчого в мене й не було, як вона. Вона єдина, яка справді розуміла і піклувалась про мене. І я буду завжди піклуватись про неї: в якій би ситуації вона не була, чим не жила б, що не було б. Моє кохання безмірне до неї. Боже, Світлана, ти для мене все!!!
Я дуже чекаю зустрічі. Скучила, моя рідна, я скучила
Зранку все буде добре. Це хибний результат, зранку все буде добре.
Самые популярные посты