Саме той час, щоб випити чаю в читальному залі, побігати по столі чи полежати на ньому, пообзивати один одного, поплакати, визначити запах тіла, обговорити життя, запам'ятати декілька фраз з діалогу і розбитись. Я не на те звернула увагу. Потрібно було на "…але я люблю її", а не на початок " Часто я жалію за свій вибір…". От дурна Марина. Пора дорослішати. Мудрішати. І чай варто також перестати пити вдвох. Хоча ні. Не варто. Я це люблю.