Скучила я за тобою. І не визнала б цього, якби не твоя дурна звичка повертатись у моє життя, дьоргати мене за живе, а потім знову мовчати. Це знущання з моєї витримки. З мене загалом.
Здається, це весело, носитись на спині, ідучи по сходам, і не так вже й погано, робити масаж, і не страшно о 2-3 ночі ходити перед чергуючою вахтершою, і бігати по коридорі. Це, напевно, мило ображати один одного і терпіти поцілунки в чоло. Я не люблю тебе, ти не любиш мене. Але подібне надмірне спілкування дотиками викликає звичку. І твої розмови з іншими, сенс яких я знаю, тому терпіти не можу. Ти ненависник моралі, а я ненависник твоїх умінь зацікавлювати. Не забудь, одного разу я не прийму тебе назад.
Вибач, мені страшно.