Это просто Вьюи блог

кращого не придумати, люблю тебе пупсік, люблю твоє здивування

Пройшов достатньо довгий період з того моменту, коли я останній раз сюди писала.

Це означає, що життя настільки прекрасне, що не потрібно ним ділитися з іншими.

Прийшла весна і стало якось дуже крутезно в душі, в світі, життя розцвіло.

Навчання звичайно напрягає, але це проблема, яка вирішується, хоча і з труднощями.

У мене все добре, а завтра буде ще краще. Приїде моя Щастя до мене. Будемо разом жити і проводити час, добре що в мене вихідний в п*ятницю, останній вихідний.

Настпуні 4 дні мають бути неймовірні, я в цьому впевнена.

Весна принесла часткові зміни.

Усім тепла і радості

Маленькі несподіванки життя мене дуже тішать, вони ніби натякають на те, що все буде заєбіщеееееее.

1 - це те, що, їду я собі в трамваї і дивлюся на табло, а там пише що сьогодні в мене День Ангела, а потім табло змінюється і появляєтья дата - 27, а це означає що мені 18 і 1 місяць. Все сходиться, карма, доля і все таке

2- це те, що уже на протязі кількох днів я зустрічаю одну і ту саму людину в переході, в автобусі, будь- де на вулицях Вроцлава і саме з ним пов*язане моє ДН, тому що я їхала в автобусі 27 січня і він уступив мені місце ще тоді і це було так мило, бо я була не виспана, але водночас щаслива. Блін це так дивно і круто зустрічати його в 33плюс, в переході, а сьогодні ми усміхнулися один одному і коли йшли назустріч і пройшли повз один одного, то обернулися, зупинилися і подивилися.

Теж доля. Цікаво чим це все закінчиться. 27 число - ти мене дуже радуєш

Взагалі 27 число мені дуже подобається, бо день народження в моїх 2 любімок, але звичайно ця дата і дуже боляча для мене, якась паталогія, але неоднлзначність - це те що йде разом зі мною по життю. Ось так

Таке жахливе відчуття коли розкриваються всі карти і ти знаєш усю правду від корочки до корочки, ти смієшся в екран, а очі наливаються слізьми. А ти так щиро посміхаєшся і робиш вигляд що тобі байдуже, а так боляче, що не передати.

Найгірше - це зрозуміти що ти непотрібна цій людині, ти для неї ніхто- простий знайомий, перехожий, давній друг не знаю. У мене були такі плани, у мене знову сполохнули почуття.

Найгірше -коли ти любиш людину, від неї шаленієш, покриваєшся мурашками і думаєш думаєш, а йому срать, для нього ти сіра маса, він шаленіє від тої іншої.

Чому хтось 1 засідає в серці і все, чому всі кажуть -забудь, але навіть не здогадуються наскільки це важко, боляче, знати що ти не потрібна. А він тобі сниться, ти просинаєшся і просто розумієш, що це сон і така блін ну чому це не реальність, а так все як у житті.

Ми спілкувалися, а все це було через жалість до мене? мені так боляче це чути, мені так важко це чути, це так важко пропустити через своє серце і зрозуміти, що ти не потрібна, а для мене ти та шаленість, той кусочок щастя і надії, ти ніколи не зникнеш з мого серця, не знаю чому але це так, а я так і залишуся простою перехожою.

Мені не потрібен ніхто, я буду чекати, але я не буду чекати "через жалість", а чекатиму "щирості", можливо колись цей день настане, але кого я обманюю, себе не обманути.

У мене з*являється спілкування з іншими, а мені просто срать, у мене було стільки шансів бути з кимось, але навіщо?-якщо не з тобою.

А найгірше - це знову усвідомлювати себе непоттрібною.

Влада сказала що час все лічить, але я чомусь не вірю, її чомусь він не залічив і мене якось теж не дуже, пройшов майже рік, а це не зникло, а навпаки розгорілося, розшаленіло.

Якщо ми знову спілкуватимемося, я буду як дурна посміхатися і робити вигляд що все добре, ти запитаєш чи це кінець, а я відповім, про що ти говориш-звичайно, вже давно між нами тільки спілкування, але це не так.

Найгірше те, що ми обманювали двоє і будемо далі це робити, тому що твоя правда буде для мене дуже болючою, а моя очевидною. Я буду просто вигадувати казки із мрій, а ти ходитимеш по землі теж нещасним.

Ось так і живемо.

Доросле життя із своїми правилами, болючими і дуже жорстокими. Чому саме ти і так надовго… а люди правду казали

Я так хочу вас обійняти, заздрю тим у кого поряд зараз рідні. До яких можна підійти, обійняти, так сильно сильно і ніжно і не хочеться відпускати. Хочеться полежати разом з Ярушкою або посікрєтнічати з мамою, поприкалуватися з татом і розказати все, хочеться разом з мамою поплакати, бо боляче і важко на душі і не хочеться їх відпускати.

Так сумую, можливо побачу аж в травні, а могла якби не грьобаний екзамен. Так не вистачає ріних поряд, коли так боляче і важко, коли опускаються руки. Потрбіні не друзі, а саме рідні.

Говорю з вами голинами аби загладити свій душевний біль, але не виходить, кілометри розділяють.

Так хочеться до вас і заздрю тим у кого батьки поряд, маєте можливість обіміть і поцілуйте маму, поговріть з братом чи сестрою і поприкалуйтеся з татом, колись будете шкодувати що не проводили цей час разом більше…

Дивилася випускний- пустила сльозу. Один з найркращих і найказковіших днів у моєму житті.

Вернулася у минуле, в якому було так легко і ще без проблем, все почалося після нього, ніби був останній денб безтурботного життя і дитинства. Ех круто було, сумую…

зе еколоджі із майн, юхуууууууу, веселє

Навіщо були придумані почуття, щоб руйнувати долі інших?

Я не згідна з таким жити, хочеться просто бути і не залежити від іншої людини, від її погляду, усмішки і дій. Це так важко пояснити, але так легко попастися і віддатися цьому почуттю!

Не позаздриш тут і от я писала що відпустила, але тут нахлинули спогали і мої сьогоднішні слова, це просто грьобаний фейл, зате викрутилась.

Тяжко, але інколи так легко, поки не наступають дні спогадів і емоційного минулого. Коли вже заживе ця душевна рана? Як сказала моя мама, ти можеш зараз забути, а через років так 20, коли ти навіть не будеш пам*ятати про цю людину, вона різко з*являється у твому житті і тебе накриває, накриває з головою, океан емоцій і тієї шаленості, хочеться тільки єдиного бути з ним і це правда. ТИ забуваєш про все, бо це така можна сказати перша доросла шаленість. Справді це шаленість, це не любов, а порив, потяг.

Бажаю всім знайти щастя

Ох уж ці екшени посеред навчального дня, заваленого екзаменом і 2 колами. Ці перегони на крутих тачках, в головній ролі я і мої одногрупничики. Добре що все закінчилося добре, без побитої Х5 і цілі у всіх руки, ноги. Музика на повну і розганяйся на повну, пофіг що місто… не треба так. А ці повороти, да в мене серце зжималося раз мільйон.

Але це підняло мій настрій і підвищило адреналін у крові надовго.

Більше ніколи не сяду в машину до тебе, да ну нафіг, краще пішки або на трамвайчику. Бо це капуткапут.

Але гет лакі і всякі видригони це круто, особливо потішило " блін ми всі не сядемо, бо тут дитяче крісло, - пофіг, в багажнік його, не влазить, все одно сунь" ахахахахаха. Весєлє. Нарешті кінець тижню, в когось намічається бухач, а можливо і ні, настільки лінь навіть сходити в магаз ахахахахахахаха.

Загалом одні екшени і вертальоти в голові.

Всім зданих екзаменів і гарних індексів.

Спочатку я думала це буде найгірший день у моєму новому житті, але ж як я помилялася, дуже

У всьому винна довбана латинь, яка зіпсувала мені геть настрій, я ходила цілий день надута і навіть нічого не хотіла чути про своє день народження, простий день, ті самі емоції і ті самі люди. Прийшовши додому, я отримала багато вітань по скайпу, по телефону, смс, знову приємності, але це все одно не те, не вистачало сюрпризу, екшену якогось, емоції, хоча сльози сьогодні були неодноразово.

Привітання мене потішили вночі, бо почути щирість від людей, від яких не очікувала - шокуюче. Гжегож, якого Артьом і Антон навчили вітання українською, ці пісні в 1 ночі, ця усмішка від теплих слів сказаних Льошою, просто дурна посмішка і все. Звичайно крутезне привітання Аліни і Влади, батьків, ахаххаха Ярика привітання потішило теж, спеціально для мене навчився грати мелодію на піаніно, достойно похвали, Сашені теплі слова, усе було круто, але все одно не вистачало чогось особливого.

Пройшов день, знову довбана підготока до колоквіумів, ниття по скайпу, що це унилий день і тут стук в двері, я розумію що зараз буде щось неймовірне і я не прогадала.

Забігає толпа, обливають мене шампанським, обнімашки, целовашкі і звичайно подарунки, приємності, маленькі приємності

Усі щасливі, особливо я, пофіг що лишилися потьоки на стінах, пофіг що прийдеться платити кауцію, зате море щастя і сміху, а ще я дякую за подарунок у вигляді сексі-мшмексі білизни, про яку я мріяла))) ) цьом, ти завжди знаєш що дарувати. 18 кіндерів і квіти - це ж мрія кожної дівчини, а головне від щирого серця, еххххх такого дня я собі і уявити не могла

такого дня я й очікувати не могла, дякую за все, безмежно щаслива і шлю усім привіти і цьомікі….

тепер я доросла дівчинка, навіть не віриться, офіційно 18…

Удачі мені сьогодні уже

я люблю, але не можу зрозуміти кого, що за парадокс?

Тебе, тебе чи тебе?

Відчуваю себе сучкою…

І знову цей сон. Цей сон, який заставить мене цілий день ходити окриленою, знову ця усмішка у сні і ось я прокинулась і зрозуміла, що це просто ДУМКИ.

Навіщо знову, навііщо зараз, коли і так все котиться по прямій униз. Коли нерви вже не витримують і просто хочеться кричати. Невже у мого організму немає інстикту самозбереження, а є тільки функція - картати себе, причиняти душевний біль і визнавати помилки коли вже так пізно.

Коли я склала "Віш ліст 2014" ти був на 2 місці після "здати сесію". Так хочеться нарешті відпустити, нарешті забути і почати життя без цього клаптика в серці, без цього чекання на невідомо що і розчарування - все більшого і більшого. Чому не можна піти як справжній чоловік або ж залишитися назавжди, можливо не назавжди, але так гідно залишитися?

Пишу це, а серце обливається… просто дуже стидно за мої помилки і за несказані слова, згадується сон і наше прощання, прощання яке тривало в реальності так швидко, а в сні так нереально гарно, так ніжно. Ці обійми я як ніби зараз відчуваю, ці дотики і поцілунки, усмішка в якій можна потонути і все…

Я проснулась, я у реальному важкому світі. Чому не можна на хвильку на кілька хвилин втілити сон в реальність, я б все сказала і ти б теж нарешті зрозумів усе.

І після всього залишаються тільки сни, це останнє що нас об*єднує, це наш зв*язкок, ось і все, наступила та реальність…

Ти ніколи цього не прочитаєш і не побачиш, я ніколи про це не розкажу і не подзвоню сказати. Час втрачено, залишились тільки гарні спогади і наші сни, ось і все. Здається план виконано, по- тихеньку відпускаю

ти в мене рікітьор пишаюся)