Студентське життя за кордоном має свої величезні переваги. І ось такою перевагою скористалася я, дешеві тури по Європі, гарячі авіаперельоти, безліч всяких акцій і знижок на готелі. Все це правда і я скористалася нагодою подорожувати з крутезнимим людьми, за мінімум затрат- максимум сміху, слів "вау", вражень і істкрики просто.
Отже, мені випала така собі нагода побачити серце Італії - Венецію і серце моди- Мілан. Ці міста надзвичайні, заворожуючі, особоиво Венеція, але почнімо з хронології.
День 1. Прибуття, знайомство з містом,4 години пішки, намуляни ноги і загублений паспорт.
— летіли ми у Мілан із мого коханого Вроцлава, ніщо не показувало що буде дуже багато непередбачуваних ситуацій, все було сплановано, карти роздруковано, рюкзаки складено, але… ми забули подивитися на площу цього міста. Всі чомусь подумали про компактність і невелике населення цього міста. Як ми помилялися. По карті ми вирахували що д нашого готелю йти від центру хвилин 30-40, це була ПОМИЛКА., велика тотальна помилка, йшли ми 4 год, а потім псіханули і просто їхали зайцем на міському трансорті, бо зажалли 2 євро в 1 сторону.
— готель це щось
наша скромна кімната за 10 євро і сніданком,, ось така халява, просто потрібно знайти акцію в потрібний час.
Мілан…
Це не просто місто, а місто мажорів, збивання грошей навіть з повітря, місто китайців і китайських кварталів, місто пальоних сумок прада і шанель. Цей список можна продовжувати дцже довго. Але це і дуже небезпечне місто, крадуть там на кожному кроці, немає різниці що вкрасти, головне це сам процес, ось і в нашій компанії стаался халепа, в Антона вкрали ПАСПОРТ, а хто ти без візи, без білета, як вернутися? це була проблема, консульство у вихідні не відкрите, працює тільки з 9 в понеділок, а у нас вже літак о 9 за Міланом, але гроші вирішують і там майже все, ось і паспорт на місяць "порішали". Добре, що все добре закінчилося, всі вернулися в Польщу, хоча за поспорт заплатили нев*їбєнних 70 є, але це не найбільші суми, які ми потратили за раз у Італії(про це далі).
Перший день це по-суті суєта через паспорт, гтель і нічний Мілан, було дуже круто, реально, якби не намуляні ноги.
День 2. Велич Дуомо, втюхування всього підряд, сварки, наші особисті офіціанти і футболістікі, подорож до Венеції з заїздм до Верони, сороконожа, життя у гттелі-кораблі.
Отже,2 день- це не просто шик і релакс, а плани на ма бутнє. Я зрозуміла де я хочу жити в старості років і як провести свій вільний час, але про це потім, вертаюся до Мілану
Дуомо, для мене ця церква, як якись "замок з піску" який я будувала в дитинстві, я побачила що і ззовні він гарний, але велич середини і прогулянку по верхній частині- це щось
Такої архітектури я ще ніколи не зустрічала у чвоєму життя, а середина Дуомо, це просто роздзявлений рот весь той час коли ти ходиш по церкві.
Але Мілан-це місто 1 дня, пошопінгуватися і Дуомо, ну можливо ще кафешки різні і звичайно втюхання квітів на кодному кроці(ітс фрі говорили они), негрів і всяких чурок, які торгують "гавном" не просто баагто а мільйони.
Але про це не будемо.
До обіду ми були в Мілані, гуляли насолоджувалися, ще є такий малньки бонус євро- це те, що у деяких автоматах приймає замість 1євро- 50 копійок, тому Настя не могла не скористатися цією супер залявою))) )
Так і добіг день у Мілані. Не вразили мене дорогі бутікі з цінами захмарними, мене вразили вуличні музики, архітектура і ритм життя, кількість туристів і рівень життя, але це тільки до пори до часу, поки я не побачила венецію, ось моя любов.
Відправилися ми у Венецію поїздом і зразу розуміли, що ніхто наші білети за 20євро в 1 сторону перевіряти не буде, а шкода, бо гроші витрачено. Шикарні потяги, гори і ріки, виноградники, склад порше і бмв, усе це було у нас в дороі, куча сміху і сварки через дрібниці, потім всі мирилися і було добре.
Верона - це місто нашої 1 зупинки, дуже незвичне місто, плюс Шекспір додав для цього міста туристичності чи як.
Але це не головне, я мрію жити в Мальконтенто, це містечко маленьке-маленьке, але зі свом річковим каналом з яхтами, спокоєм релаксом і зеленими насадженнями, квіточками на кодному кроці і романтикою в повітрі.
Чекаючи автобус до готелю ми розважали місцевий народ, співаючи пісню нашої подорожжі, нам підтанцьовували і всі мило цсміхалися, не знаю як це передати словами
Фотографія не найкращої якості, але вона показує наші стомлені і щасливі обличчя, навіть Вісин тут є, а Віталькі немає, але ладно.
Жили ми у готелі- кораблі, все зроблено як у каютах, дуже гарно, шкода що фото не зробила, а ще в цьому готелі надзвичайно тонкі стіни, було дуже багато неловких моментів, але ладно.
Сороконіжка, яка десь взялася у нас в номері, розмови і фільми ахахаххаахах, тут особливі просто були фільми.
І тут наступає день шаленства і емоцій істерики і 140 км по трасі, паніки, криків і спаленого носа, єбаних 2 євро ні за що.
День 3. Венеція- моя любов
Ранок нічого цікавого, автобус іноземці і тут опп міст- який нас везе з материка, все ми бачимо Адріатичне, нейомвірного кольору море, гандоли і відчуваємо це повітря, справжнє морське повітря, я знаал що венеція це гарно, але щоб настільки нікол не могла подумати.
просто подивіться на це фото, воно заворожує, ці ліхтарі, вода, гандольєри, мільойни чайок і така смама кількість туристів, вуличні музичик, незлічена кількість мостів маленких і великих, запах піцци і я, все що потрібно для щастя.
Такої радості я не відчувала давно, головний канал венеції це щось, обов*язково потрібно опкататися на гандолі або пароплачвико, не пошкодувати гроші і просто покайфувати, подивитися на велетенські лайнери, усміхнутися, пофантазувати, Венеція так і просить про це.
Все булоб бдоюре якби час не йшов так швидко, ми не замітили як підійшов час прощатися з цією казкою.
Але не все так просто як здається, ось тут і починається божевілля нашої 6. Віришили ми поїхати іншим потягом, пізнішим, а не тим який у нас був у білетах написаний, вирішили хлопці і дівчата побалувати себе пастої і піццою перед прощанням з венецією і навіть не замітиили що це був останній поїзд, який нам підходив, всі інші по 50 євро в 1 сторону і це проблема.
Вечеряли ми у крутезному місці прям під старовинними куполами і магами, який простоли гроші за свої фоуси, було смачно, але маленький нюанс- 2 євро за місце? про таке потрібно попереджати, це ще пів біди. Діти відправиился на вокзал, сіли в поїзд і ахнули від здивуванн, ми зразу зрозуміли що нас звідси попруть найближчим часом, але ми ризикнули. Надіялися наздогнати нас потяг і пересісти у Вероні у своє купе.
На жаль, такого не сталося - навпаки проблеми ісерика і розуміння того що нас вивели з поїзду, добре що без штрафу і у нас не має іншого шляху, а ільки наздоганяти наш потяг у вероні.З того містечка у цей час нічого не їхало, лишвється 40хв і ми ставемо все ан карту, сідаємо в таксі і ризикуємо проїхати 55 км за 40 хв, дкую таксисту, який згодився нас підвезти порушуючи всі правила, він гнав на 140 км в годину, їхав на червное, рои усе можливе аби ми встигли і ми це зробили. АЛЕ ЦІНА ЗА ТАКСІ ШОКУВАЛ ВСІХ 100 ЄВРО!!!!! це майже 2000 грн за 55 км, але іншого виходу просто не було, приїхали ми у верону о 21 37, залишаєтьс 3 хв, ми бігли як могли, я загубила по дорозі бети на всіх, аел добре що їх підібрали дівчата, хтось з обслуговувааня поїздів переплутав перон і написа замість - 8 перон, і все це за 3 хв, але ми це зробили ми пережили найгірше, ми добігли, ми справилися з цим випробуванням.
Я побувала на морі і звичайно загоріла дуже сильно, морський зага все ж таки, тепре хожу з червоним носом, ось так.
І знову нічний Мілан,1 автобус о 4 ранку, а на вулиці тільки 00 00, все закрито навіть вокзали, макі і все нше, місто просто заснуло, а що робити нам? ми бісилися, грали крокодила кричали на всю центральну площу, співали.
Ось так непомітно промайнал ніч, а сил не залишилося взагалі, я не пам*ятаю як я попала у Вроцлав і коли взлітав і сідав літак, все було в сні.
Подорожувати круто, а ще кльовіше подорожувати не самому або 2 людям, а хоча б 4.