Навіщо були придумані почуття, щоб руйнувати долі інших?
Я не згідна з таким жити, хочеться просто бути і не залежити від іншої людини, від її погляду, усмішки і дій. Це так важко пояснити, але так легко попастися і віддатися цьому почуттю!
Не позаздриш тут і от я писала що відпустила, але тут нахлинули спогали і мої сьогоднішні слова, це просто грьобаний фейл, зате викрутилась.
Тяжко, але інколи так легко, поки не наступають дні спогадів і емоційного минулого. Коли вже заживе ця душевна рана? Як сказала моя мама, ти можеш зараз забути, а через років так 20, коли ти навіть не будеш пам*ятати про цю людину, вона різко з*являється у твому житті і тебе накриває, накриває з головою, океан емоцій і тієї шаленості, хочеться тільки єдиного бути з ним і це правда. ТИ забуваєш про все, бо це така можна сказати перша доросла шаленість. Справді це шаленість, це не любов, а порив, потяг.
Бажаю всім знайти щастя