Step by Step

Так минули мої 6 днів:
1 день - музеї Луцька;
2 день - Львів;
3 день - Франківськ-Брошнів;
4-5 день - с.Суходіл, Карпати;
6 день - Івано-Франківськ;
сьогодні - пауза у Луцьку;
8- день - Черкаси;
9 день - Канів
10-11 день - можливо, Київ.
Я вже майже минула усю стипендію, але я щаслива отак подорожувати, бо всі ці міста такі особливі, мають свої переваги і недоліки. Немає нічого приємнішого, ніж витрачати гроші саме на ці музеї, міста, кафе, кіно, бари.

Було так багато побудованих планів а користі мало. Скоро вже кінець січня, а я нічого не виконала. Надіюсь, двадцяті числа виправдають очікування. В лютому мені потрібно зробити все, до чого мої руки у цьому місяці не дійшли. Особливо сумно, що я сама ходитиму до басейну. Але це дрібниця.
Привіт, грип. Давно я не хворіла таким чином. Я звикла швидко одужувати, за 2-3 дні. Сьогодні вже другий. До завтрішнього вечора я повинна бути здорова.
Я таки відправила свій твір " Планета Меркурій" на конкурс. Та знайшла творчий, ще один, конкурс Олени Пчілки на який також відправлю свої роботи. Правда, усі результати будуть аж в листопаді 2015 року.
Скучила дуже за гуртожитком. Хочу до Києва, я скучила за буденністю

Я знайшла два конкурси, куди можна відправити мої твори.
Ніколи не вигравала у всяких творчих конкурсах, бо у мене немає на то маси тих належних знань, але Васіліса каже, що одного разу може пощастити, тому на один я відправлю свій роман; а на ще один - цієї ночі пишу " Планета Меркурій".
Якби мені пощастило.
Я б тоді знала, що маю завдатки для письма
справжні

Звернула увагу деяка річ. Знаєте, я кажу, що судити людина можа лише переживши все те, що й " ваша жертва"; жити так, як вона; мати душу ту, що й вона. У мене викликає таке принизливе відношення думка інших, що можна вважати себе мудрішим і радити комусь, не маючи у тому досвід. Це виглядає зовсім зверхньо, розмова не виходить, а, якщо чесно, виглядає смішно, бо добре слова, а діла кращі; людина без того досвіду не розуміє нічого, хоча намагається справити враження.
Благаю, ви або ніколи не згадуйте іншим про вашу доскональність і вміння "осуджувати", або втопіться у власному світі, бо ваша мова не справляє враження. Вибачте за щирість. Це етикет.

Це ж ви уявіть, що тато сказав: " Якби Васіліса приїхала до тебе в Карпати, то я не ображався б, що ти в Карпатах навіть до 25 січня, і що не будеш на моєму дні народженні. Могла привітати б по телефону. Не перший рік же свято". Уявіть, як мені тепер - втрачати можливість, завдякі якій я могла б залишитись до 20 січня хоча би. Це має для мене таке значення, особливо 18 січня. Васіліса приїде лише 20 січня в Луцьк. Та і я не маю одягу на такий довгий час.
Аааааааааааааа, це крик, крик істерики.

Скоро в Луцьк. А точніше, завтра. Я зовсім не хочу покидати Рай. Тут добре, а час минає так швидко. От коли я тут була місяць, літом, то щастя було довготриваліше. Правда, швидкоплинне також.
Сьогодні в лісі я була сама. Нафотографувала всього, а тепер вирішила показати вам. Надіюсь, сподобається.

Що може сказати вам людина. яка не спала до 4 ранку?
Я багато обдумала ! Так ось, музика на MTV Hits як завжди нова, Бруно Марс лапочька, мої вчинки - маячня, а, і головне, комікси видались цікавими.
Благаю вас. лягайте спати вчасно.
А підписникам гарного дня: 3

Звісно, я була щаслива побачити 8 січня усіх, почути цей гуцульський акцент, посидіти за одним столом з людьми доброї ментальності. Я ладна була розплакатись від кількості щастя. Протягом вечора я ще почула декілька важливих фраз про моє життя в минулому, про стосунок до сьогодення, що було надзвичайно солодким, але і гірким в той же час.
Але я встигла й нахапатись гріха. Через що 8 січня було для мене мученицьким. Особливо у фізичному значенні.

Події, як сніг, падають і падають мені на голову. Я пару ковтну, бо смачно. Деякими подавлюсь. У нас - 22 градуси було вночі.
Я відчуваю, що скоро все буде добре. Щось підказує мені, що я повернула собі себе за ці справжні дні життя в Карпатах. Не хочу звідси їхати, зовсім.
Багато в чому я вже розібралась. Багато чого потрібно відкинути. Головне - зупинитись. Я відчуваю, що це моя станція. Досить спати.
Сьогодні стала шматком нападу сури, жида і чорта, і смерті. Бабуся подарувала крем французький і колекцію парфумів з Польщі. Так класно мені тепер.
Правду кажучи, я щаслива.
А ще, я зрозуміла, що минуле має значення.

Перший день минув успішно. Я зазняла на камеру традицію - ходу на цвинтар, спосіб поминання, зазняла Святвечір, молитву та дідуха із сокирою. Завтра запишу усе в польовий щоденник, зазначу декілька страв бойківщини, запишу старих колядок. Що ж, поки етнологічне дослідження приносить мені задоволення.

О, якби я хотіла, щоб ви відчули те, що й і я, будучи зараз вдома. Так, я назву цей будинок домом. Мене сьогодні майже до сліз довела буденна мова людей, що тут живуть; я майже зійшла з розуму, побачивши свої рідні ліси, а коли я ще з ними почала говорити ааааааааааааа, такого щастя у мене не було ні в Києві, ні в Луцьку. Яке задоволення мені приносять усі ці кімнати. Я ладна мерзнути й надалі під 20 градусним морозом, аби лиш слухати, як вітер змітає все навколо.
Що я сьогодні зрозуміла? Я страшенно скучила. Те, що я не бачилась з домівкою, змінило мене в гіршу сторону, я забула про свою наївність, про свої радісні моменти тут, я забула відчуття щастя. І що? Я хочу жити в Карпатах.
Особливо тут, в Суходолі.
Мені тут добре, з книгами дідової бібліотеки, і вечірніми самотніми розмовами із лісом. Я не здаюсь банальною, я просто божеволію від того, де я є.

Згвалтувала власний розум за лічені дні. Ночі.
В Луцьку спиться так собі: важко. Перед сном з'являються дві-три зайві години, щоб обдумати мої дії, всі.
Я помилилась. Майже у всьому. У мене піднесений настрій, відчуваю духом, що в 2015 мене очікує щось дуже хороше, бажане. Єдине, що перші місяці минатимуть, як колись, у пориванні змін. Вони вже записані у моєму справжньому щоденнику, а не блозі, де ви читаєте так мало з того, що я хотіла б сказати. Просто я вам не довіряю. У мене ще якісь проблеми з організмом, постійно кружиться голова.
" Один в каное" розвиває вокал. А я, завтра, здається, нарешті попаду в Рай.
Я скучила, хочу додому.

P.S: я не помилилась - 2013рік

Мені чомусь подобається цифра, тому я так надіюсь, що 2015 рік мине втішно, захоплююче і без глобальних проблем та чорних плям. Наступний рік хочу провести з дівчатами в 424 кімнаті, а цього року - я вдома. І тут теж добре.
Надіюсь, що в неділю ми таки поїдемо в Карпати. Я скучила.
Сьогодні відстригла трохи волосся сама собі, за звичкою, хочу, щоб росло швидше, хочу довше волосся. Хочу густіше волосся.
І замовила в інтернет-магазині декілька книг з історії. Це вперше я так роблю.
В сестри життя біжить швидко-швидко. Далеко від мене. Її художня школа, і виставка, на якій я була - вона дуже гарно малює. Тепер мусить намалювати мені картину в гуртожиток.
У мене подерті усі руки - кіт Пушистік. Аааа, блаженство, коли маєш кота.
І в ніч 2015 у мене з'явилась мрія. Поступити в КНУ - було виконане, і тому я не мала нічого нового, допоки travel не стало частинкою моїх думок. Дуже хочу.
Що ж, 2015 рік повинен бути захоплюючим. До того ж, саме цього року мені виповниться 18. Я буду повнолітня.

Цього разу, цей поїзд мій. Васіліса вже давно в Черкасах, а Лєра їде автобусом в Донецьк. От сидимо в кімнаті, прибираючи, збираючись із сумками в дорогу. Я їду ввечері, як і Валерія.
Сумно їхати. Чесно. Я хочу і не хочу.У цьому поверненні додому є щось приємно, і щось гірке. У мене навіть через це, від самого ранку, волосся електризуєтья, ахах
Скоро я буду вдома. в Луцьку.
Я скучила