Звернула увагу деяка річ. Знаєте, я кажу, що судити людина можа лише переживши все те, що й " ваша жертва"; жити так, як вона; мати душу ту, що й вона. У мене викликає таке принизливе відношення думка інших, що можна вважати себе мудрішим і радити комусь, не маючи у тому досвід. Це виглядає зовсім зверхньо, розмова не виходить, а, якщо чесно, виглядає смішно, бо добре слова, а діла кращі; людина без того досвіду не розуміє нічого, хоча намагається справити враження.
Благаю, ви або ніколи не згадуйте іншим про вашу доскональність і вміння "осуджувати", або втопіться у власному світі, бо ваша мова не справляє враження. Вибачте за щирість. Це етикет.