Події, як сніг, падають і падають мені на голову. Я пару ковтну, бо смачно. Деякими подавлюсь. У нас - 22 градуси було вночі. Я відчуваю, що скоро все буде добре. Щось підказує мені, що я повернула собі себе за ці справжні дні життя в Карпатах. Не хочу звідси їхати, зовсім. Багато в чому я вже розібралась. Багато чого потрібно відкинути. Головне - зупинитись. Я відчуваю, що це моя станція. Досить спати. Сьогодні стала шматком нападу сури, жида і чорта, і смерті. Бабуся подарувала крем французький і колекцію парфумів з Польщі. Так класно мені тепер. Правду кажучи, я щаслива. А ще, я зрозуміла, що минуле має значення.