Відчуй

просто ейфорія зараз якась.

правильно воно є, що потрібно (я зміню) ВТІКАТИ від нинішніх людей, будуть кращі. прийдуть кращі. ОСЬ ВОНО. Істина.

Слова вириваються крізь кінчики пальців в дикій агонії. Ні життя, ні сенсу лиш марево. Тупо. Ні життя, ні сенсу, якась вибачте мене банальна дурня. Однак пишу, безталанна, ніяка, пафосна, але пишу. Попереджаю на перед! Не читай, якщо не подобається. Тут філософії нема. Однак, як стілець ти не називай він все одно буде стільцем. Та сама штука з Богом та душею. Від назви сенс не змінюється. Бога можна відчути. Хоча можливо не варто називати його Богом. Довго говорити і надто складна тема для такої тупої, як я. Хоча тупість визначається в порівнянні. Чи все в порівнянні визначається ? Дурня. Була я якось раз у Львові. Хороше місто. Кращого я особисто не бачила. Не беру до уваги тих що бачила по TV. Я там була день, я там заблукала і в центрі не була, але в основному мені там сподобалось. Пішов сніг. В мене в голові. Почали палити шини та розбивати режим. Мені вдалось відвідати Київ, він став святим та схожим на спалене поле. Цвітуть квіти горя так схожі на свічки. Нічого нема ідеального. Ніколи не буде. Хіба, що Бог. Хоча чи варто його називати так ? Рвані думки та помилки. Всім треба гроші і мені. Не буду писати про гроші. Матеріальне тупе. Тіло матеріальне, але треба керуватись логікою, не кожне тіло тупе. Покотились по землі маленькі скляні їжачки. Це так схоже на піну днів. Ви бачили фільм ? Не дивіться. Прочитайте книгу. Хоча, права жодного радити вам не маю права. Мені б залити душу в Інстаграм. Та надто мало коників в моєму інтернеті. Оце так маячня. Весна. Досить маячні. Закривайте ширму, посмішка, блискавка вдаряє в антену горить телевізор тобто моя голова. В цьому тексті сенсу ще менше ніж в минулому. Треба додати гарний образ. Зі слів піднімається рука. Рука з нулів та одиниць тримає в руці перо. Летить жовте листя, голова горить в вогні. Молотком по голові. Я досить стара. Рвані думки схожі на мою душу, що хоче втонути в диму та у вині. Це все святий відстій. Пройти повільно по цьому шляху, що приготували мені. Весна принесе вогні. Дикий ідіотизм. Відпишись.

Найкоротше зізнання у коханні: «Снишся».

Просто я вдовольняюсь тільки тобою. І ця залежність, певно, одна з найсильніших у світі. Вона не ховається за бажаннями, ні. А тільки дає про себе знати вже з перших секунд віддалення, відчуження і самотності. Знаходить тебе навіть тоді, коли цього не можуть зробити очі. Як це захоплює… усе це переходить від тремтіння і "мурашок", аж до божевілля.

Я принципова до неможливості. Мені треба, щоб все було по моєму і на компроміс готова піти тільки з людиною, якій довіряю. Заслужити мою довіру вкрай важко, для того, щоб перерахувати людей яким я по справжньому довіряю, треба навчитися рахувати до 1. Якщо людина одного разу зрадила тебе чи принизила, то вона зробить це ще раз, тому я так неохоче прощаю людей. Бувають люди- винятки, яких я готова пробачити, яку б підлість вони не вчинили. Моя недовіра до деяких людей накопичувалась занадто довго. Хоча з більшості з них я не спілкуюся вже давно, а з одною особливою мені доводиться ділити свою кімнату. Кожен день не обходиться без скандалів. О, так ось чому я так емоційна, вся справа в гніві, який був в мені весь цей час. Я та людина, яка віддасть перевагу залишитися вдома одна або погуляти вечірнім парком, коли всі інші гуляють на гучній вечірці. Напевно я сама нудна і часом неврівноважена емоційна людина? І я сама вибрала для себе таке життя… ні, це чортове життя зробило мене такою. А адже мені всього 15.

Адже це не кохання, так? Ти просто звик? Ну тоді відвикай, тому що я нездатна відповісти тобі взаємністю. Я здатна лише повільно і болюче вбити тебе. Коханням. А не звичкою.

Відразу прошу вибачення за цей пост. Так вже вийшло, що зараз всі зайняті. Або ображені. Закохуються. Або навпаки. Так вийшло, що або за своєї поведінки або просто через іншу якусь, іншу причину, я втратила багато дорогих для себе людей. Чи не бувало у вас так, що хочеться кричати? І так щоб ніхто вас не почув. Хоча що ж, всім начебто тож без різниці. Адже є таке, чи не так?

Я хочу бути смачною. Не надто солодкою, і не надмірно гіркою. Щоб, куштуючи, не випльовували, але й не заковтували цілком, гублячи смак. Щоб не доводилось запивати чаєм, або навіть чимось міцнішим. Багато ви бачили смачних людей? У таких що не слово - то стигла ягода, а після розмови хочеться казати - "було надзвичайно соковито". Такі люди мають теплі серця. Бо тільки в теплих серцях достигають смачні думки.

Лист до осіб: - Дівчині, яка прогулює школу вдома, бо вона в депресії і не може встати з ліжка. Я люблю тебе. - Дівчині, яка стоїть перед дзеркалом і не може впоратися зі сльозами, бо вона критикує кожен сантиметр. Я люблю тебе. - Дівчині, яка не може утримати в собі обід, бо тільки недавно схудла на пару кіло. Я люблю тебе. - Дівчині, яка плаче на холодній плитці підлоги у ванній з лезом у руці. Ти дурне канєшно. Але. Я люблю тебе. - Дівчині, яка носить речі з довгими рукавами в середині серпня, щоб приховати свої шрами. Я люблю тебе. - Дівчині, яка випиває цілу руку таблеток, тільки щоб ненадовго відчути себе нормально. Я люблю тебе. - Дівчині, яка топить свої почуття в пляшці з алкоголем. Я люблю тебе. - Дівчині, яка спостерігає як той, кого вона любить, закохується в іншу. Я люблю тебе. - Дівчині, мама якої говорить, що вона недостатньо хороша. Я люблю тебе. - Дівчині, яка замикає ванну кожен раз, коли батько нап'ється. Я люблю тебе. - Дівчині, яка не піде ночувати додому сьогодні, тому що її батьки постійно сваряться. Я люблю тебе. - Дівчині, яка відчуває себе безнадійною і самотньою, плануючи самогубство. Я люблю тебе. - І тобі, дівчині, яка читає цей лист, ким би ти не була, куди б не занесло тебе життя, завжди пам'ятай: "хтось любить тебе… (навіть якщо це тільки я) ".

Я приймаю тебе таким, який ти є. Ти просто мій друг. Я прийму тебе просто з любові до тебе. Якщо ти хром, не попрошу станцювати. Якщо не любиш того чи іншого, не покличу їх разом з тобою в гості. Якщо голодний, нагодую. Я не стану ділити тебе на частини, щоб трохи краще дізнатися. Ти не цей вчинок, і не другий, і не сума цих вчинків. Я не стану судити тебе по цих словах, ні по цих вчинках. По словах і вчинках я буду судити по тобі. Але і ти повинен так само прийняти мене. Мені нема чого робити з другом, який не знає мене і вимагає пояснень. Не в моїй владі передати тобі себе за допомогою кволого вітру слів. Я - гора. Гору можна споглядати, вдивляючись… як же я поясню тобі те, що не було почуто твоєю любов'ю?

Оу даа

Ото сьогодні наобнімаюся..з подушкою правда :)