Відчуй

й одного разу ти нарешті мене забудеш,
ти й не помітиш як вільно стане тобі дихати,
і як перестане серце стискатись болючо.
бо до дідька, як так жити? ти ж не вживаєш.
і коли, нарешті, заснеш в чиїхось обіймах
теплих і лагідних, як наш перший вечір,
я відчую. і буду тішитися. щиро і щедро,
бо
в
тебе
все
має
бути
добре.

..єдиних двічі не зустрічають.. (с)

Дощ і сонце. Як ж це гарно. Варто того щоб вийти на вулицю.: 3

Побачила рекламу "Титаніку", просльозилась від пісні. Як добре, що його показують не часто і він не надоїсть. Мені треба подивитись його з кимось!

я все розумію. ролі давно відіграні. в цьому немає ні моєї, ні чиєїсь ще провини, але якби я була першокласним кілером, я б тебе вбила за півціни.

а я всерівно знаю те, що в нас вдома буде п"єц. і кімната на горищі з кривим дахом і з шторами на вікнах з мішковини. а ще, полички з сотнями всіляких нікому крім нас непотрібних дурниць. в всіх шафках стоятимуть шклянні банки з різними смаколиками - горішками, ізюмом, медом.. в нас ніколи не буде телевізора, зате буде акваріум на цілу стіну. і житимуть в ньому 3 сомика і 5 гупій. а ще в нас буде багато тварин. котів особливо, бо вони теплі. ліжко буде прямо на підлозі, і зі стелі до нього спускатиметься кольоровий балдахін. аби тікати в свій світ кохання і радощів. і ніколи, чуєш, ніколи ми не будемо сваритися і сперечатися.

Малесенька. Посміхнись. Будь ласочкаааабігооом зараз :) я дуже дуже не люблю твій оцей дурний дєпрєсняк. Тим більше на Великдень, шо за діла?

В мене в самої потім псується настрій. Так що ти давай там, шли депресію НА-ХУЙ !: *

інколи, коли я розмовляю зі знайомими дівчатами, я чую лише: "бла-бла-бла, я - шльондра, бла-бла-бла".

.. родимка.. " що таке родимка? - скажете ви. а я відповім: " достатньо, аби закохатись"

Ось дивіться. Ви багато років носите в кишені пробірку з кислотою, не проливши ні краплі. Але одного дня, хтось забрався до вашої кишені і вийняв затичку. Пробірка здається на місці, але пуста!А ви нічого і не помітили, поки не опекли ногу. Так само буває з найблищими нам людьми. Ми їм сліпо довіряєм довгі роки, і не помічаєм, що вони вже давно не ті. І так доти, доки ми не помітим рани, які залишаються від їх зрад.

Уяви таку ситуацію. Ти так акуратно потрапляєш в депресію. Потім у всіх своїх бідах звинувачуєш соціум, за те що не підтримали, не зупинили, не допомогли. Якщо тебе можуть витягнути з цієї депресії, то ти зможеш повернутися до свого нормального життя, відновити свої інтереси, хобі, помиритися з людьми. Але це не так вже й просто буде витягнути людину з депресії, потрібно її чимось захопити, зацікавити, загалом створити для цієї людини світ, таким який потрібен їй. А якщо не врятувати, то людина падає в безодню, в світ, де немає нікого окрім неї. Ця людина перетворюється на соціофоба. Ось так і я просто ненавиджу людей.

Одужуй скоріше, бо ай нід ю :) І посміхнись; 3

вона все ще намагалася його виховувати. робила зауваження, насміхалася, закохувалась тричі за хвилину, а в проміжках цього часу встигала розлюбити і зненавидіти. і колись вона тебе покине, хлопче. піде і не повернеться. а ти так і зостанешся проживати ту єдину хвилину… #nr