й одного разу ти нарешті мене забудеш,
ти й не помітиш як вільно стане тобі дихати,
і як перестане серце стискатись болючо.
бо до дідька, як так жити? ти ж не вживаєш.
і коли, нарешті, заснеш в чиїхось обіймах
теплих і лагідних, як наш перший вечір,
я відчую. і буду тішитися. щиро і щедро,
бо
в
тебе
все
має
бути
добре.