Тебе не стало, як же так?
Для чого смерть тебе забрала?
Твоє життя потрібне нам,
Чом тебе доля покарала?

І сумно так, і сльози ллються,
В навушниках - твої пісні…
Тебе забути вже не вдасться,
Й нестерпно боляче мені..

Я згадую, на Бандерштаті
Співав ти для людей тоді
Відверто так, всі були раді,
І тексти знають всі твої…

Така безглузда катастрофа.
Аварія, за нею смерть…
Для мене стало справжнім шоком,
Не хочу вірити я в це!

Кузьма, ти вічно в моїм серці,
Твої пісні лунають всюди,
В колонках грають на повторі,
Прошу вас, пам'ятайте, люди!

Життя - це мить, і смерть - наш ворог,
Що забирає сили в нас.
І Скрябіна пісні навіки
Звучать хай скрізь і повсякчас.