Є люди, як тепла ковдра,
З ними ти завжди вдома.
Вони вірно тримають руку,
Й не дозволять упасти духом.
Є люди терпкі, як вишні.
З ними гірко, та хочеш все більше.
І хоч не знаєш чого чекати,
Та післясмак тих моментів вартий.
Є ж люди, як шматок льоду.
Таких серцем не розтопиш до скону.
Такі гостро врізаються в душу.
І холодом своїм душать.
Нас безліч, всі по-своєму різні,
Прозорі, світлі, темні, мутні.
Та найважливіше з мільярдів тих,
Вибрати просто людей своїх.