Я приймаю тебе таким, який ти є. Ти просто мій друг. Я прийму тебе просто з любові до тебе. Якщо ти хром, не попрошу станцювати. Якщо не любиш того чи іншого, не покличу їх разом з тобою в гості. Якщо голодний, нагодую.
Я не стану ділити тебе на частини, щоб трохи краще дізнатися. Ти не цей вчинок, і не другий, і не сума цих вчинків. Я не стану судити тебе по цих словах, ні по цих вчинках. По словах і вчинках я буду судити по тобі.
Але і ти повинен так само прийняти мене. Мені нема чого робити з другом, який не знає мене і вимагає пояснень. Не в моїй владі передати тобі себе за допомогою кволого вітру слів. Я - гора. Гору можна споглядати, вдивляючись…
як же я поясню тобі те, що не було почуто твоєю любов'ю?