Відразу прошу вибачення за цей пост. Так вже вийшло, що зараз всі зайняті. Або ображені. Закохуються. Або навпаки. Так вийшло, що або за своєї поведінки або просто через іншу якусь, іншу причину, я втратила багато дорогих для себе людей. Чи не бувало у вас так, що хочеться кричати? І так щоб ніхто вас не почув. Хоча що ж, всім начебто тож без різниці. Адже є таке, чи не так?