Слова вириваються крізь кінчики пальців в дикій агонії. Ні життя, ні сенсу лиш марево. Тупо. Ні життя, ні сенсу, якась вибачте мене банальна дурня. Однак пишу, безталанна, ніяка, пафосна, але пишу. Попереджаю на перед! Не читай, якщо не подобається. Тут філософії нема. Однак, як стілець ти не називай він все одно буде стільцем. Та сама штука з Богом та душею. Від назви сенс не змінюється. Бога можна відчути. Хоча можливо не варто називати його Богом. Довго говорити і надто складна тема для такої тупої, як я. Хоча тупість визначається в порівнянні. Чи все в порівнянні визначається ? Дурня. Була я якось раз у Львові. Хороше місто. Кращого я особисто не бачила. Не беру до уваги тих що бачила по TV. Я там була день, я там заблукала і в центрі не була, але в основному мені там сподобалось. Пішов сніг. В мене в голові. Почали палити шини та розбивати режим. Мені вдалось відвідати Київ, він став святим та схожим на спалене поле. Цвітуть квіти горя так схожі на свічки. Нічого нема ідеального. Ніколи не буде. Хіба, що Бог. Хоча чи варто його називати так ? Рвані думки та помилки. Всім треба гроші і мені. Не буду писати про гроші. Матеріальне тупе. Тіло матеріальне, але треба керуватись логікою, не кожне тіло тупе. Покотились по землі маленькі скляні їжачки. Це так схоже на піну днів. Ви бачили фільм ? Не дивіться. Прочитайте книгу. Хоча, права жодного радити вам не маю права. Мені б залити душу в Інстаграм. Та надто мало коників в моєму інтернеті. Оце так маячня. Весна. Досить маячні. Закривайте ширму, посмішка, блискавка вдаряє в антену горить телевізор тобто моя голова. В цьому тексті сенсу ще менше ніж в минулому. Треба додати гарний образ. Зі слів піднімається рука. Рука з нулів та одиниць тримає в руці перо. Летить жовте листя, голова горить в вогні. Молотком по голові. Я досить стара. Рвані думки схожі на мою душу, що хоче втонути в диму та у вині. Це все святий відстій. Пройти повільно по цьому шляху, що приготували мені. Весна принесе вогні. Дикий ідіотизм. Відпишись.