Hells Angel

Сломать можно почти кого угодно, было бы желание. Зато привести сломленного человека в порядок – тяжкий труд, не каждый за такое возьмётся

Ах да Арсенушка, Ах да Андрюшенька, Ах да обнагліли, Ах да шалунішкі!!! Перший день чемпіонату України пройшов вдало;3 Весело, з пригодами на свою жо, змучена, але щаслива:3 Дякую за все, за всі перемоги, за всі медалькі загалом і за всі поєдинки:3

Поздравляю, Януческу, ты сделал то, что не смогли сделать учителя, лекции, музеи голодомора и прочее. Ты заставил меня полюбить Украину и украинский народ. И если раньше я в него не верил, то теперь у меня нет ни тени сомнения, что вместе мы победим.

До событий 22 января я наблюдал за всем происходящим не столь пристально и без сердца. Как любому нормальному молодому человеку мне были близки идеи Евроинтеграции, я много где был и много видел. Я там не жил, не могу сказать про быт и всё остальное, но люди намного более открытые и дружелюбные, вежливые, добрые. Я вырос и всю жизнь прожил в одном из самых украинофобных регионов Украины — в Крыму.

Я люблю свой край, я в детстве всегда говорил, что за Перекопом земли нет, и я никогда отсюда не уеду. Но шли годы, и я понимал, что красивые пейзажи и ласковое море — это ещё не все. Леса можно вырубить, море загадить, людей запугать и превратить в зомби. И так оно и происходило до последнего времени. Мне стало неприятно выходить на улицу лишний раз, я брезговал общественным транспортом и старался больше ходить пешком по загазованным улицам Симферополя.

Украинский я учил и в школе, и благодаря украинскому телевидению, так что на данный момент я владею им свободно. Естественно, некоторые слова в нужный момент бывает сложно подобрать, но это всё дело практики.

Я всегда честно ходил на выборы, и всегда голосовал за БЮТ. Меня не терзали сомнения, что из двух зол меньшее, ибо урка поганая при власти — это апофеоз цинизма. Как сказал Черчиль: «Плохую власть выбирают хорошие люди, которые не ходят на выборы». И так оно часто и происходило. Все, кто утратил веру в гражданские права, «слили» страну ПР. Некоторые свято им верили. Вот она — пропаганда.

Живя в русскоговоряшем окружении и среди пророссийских взглядов, я никогда не питал трепета к Украине, к украинской культуре. Я не считаю Шевченко самым гениальным поэтом, но я в восторге от Лины Костенко. У меня не наворачивались слезы от гимна, от вида поднятого флага. Я никогда не понимал, что за дурацкая статья за надругательство над символами государственности.

Но 22 января всё изменилось. Забрало упало. Когда я увидел кадры с Грушевского, когда я увидел кровь на улицах, когда увидел зверства и издевательства милиции, которая призвана охранять порядок над гражданами — что-то умерло во мне. И что-то родилось. Умер тот человек, о котором я писал выше.

Умерло мое неверие в Великий Украинский Народ. С того дня я ночами сидел у компьютера, держа руку на самом пульсе, смотрел онлайн трансляции и замиранием сердца ждал, что хоть один коктейль Молотова или фейерверк попадет в одну из тварей. Уже почти неделю я нормально не сплю, боюсь оторваться от новостей, чтоб не проснуться в Северной Корее. Для меня приветствие «Слава Україні» перестало быть просто данью традиции, теперь каждый раз муршки бегут по телу, когда я слышу это.

Теперь я набью морду каждому, кто посмеет при мне надругаться над украинским флагом. Буквально за пару часов я спаковал коробку с теплыми свитерами и лекарствами, и пытаюсь отправить их на «Правый Сектор». Не плясунам и богобоязненным миротворцам, а воинам-националистом. Так что если кто может забрать посылку с «Новой Почты» и отнести в Дом Профсоюзов — пишите в личку.

Умер законопослушный гражданин — и родился ПАТРИОТ-НАЦИОНАЛИСТ.

Поздравляю, Януческу, ты сделал то, что не смогли сделать учителя, лекции, музеи голодомора и прочее. Ты заставил меня полюбить Украину и украинский народ. И если раньше я в него не верил, то теперь у меня нет ни тени сомнения, что вместе мы победим. Может, меня не будет на передовой, но партизанскую борьбу, и не только информационную, я гарантирую. И если продажный суд не получит по заслугам — Фемида сама за ним придет. В черной маске и со стилетом. Хотели получить рабов — а получили ярых националистов.

Не тот патриот, кто носит символику — а тот, кто при виде её что-то чувствует.

Не тот патриот, кто знает слова гимна — а кто знает, о чем он.

Не тот патриот, кто наблюдает — а тот, кого это реально цепляет.

Не тот патриот, кто в вышиванке — а тот, кто готов сделать все, чтоб другие могли ходить в вышиванке.

Без зайвих слів. Я люблю тебе

Ти перефарбуєш своє волосся в інший колір, будеш фарбувати губи полум’яно- червоною помадою, фліртувати із високими кароокими брюнетами, вчасно здавати екзамени та курсові, а він все одно не буде тебе любити…

Дивлюся новини. Стримати сльози не можливо. Велика повага Святославу Вакарчуку, я його завжди любила, люблю і буду любити, він зараз бодай єдиний з наших "селебрітіс", хто підтримує, як морально, як духовно так і фізично людей майдану, тепер я його люблю і поважаю ще більше. З кожною хвилиною все більше з'являться кляте бажання вбити, закатувати, порізати на дрібні шматочки і згодувати вовкам наших любих "прізідєнта і прімьєра", чорт забирай, як можна сказати:" мітінгувальнікав нє можна назвати мірними, ані самі вінуваті в сваїх смєртях, бєркут ні застосовував зброю". Ти блядь говорити спочатку навчися, а потім мели своїм язиком, кусок маразматика. Біл Гейтс вшановує пам'ять загиблих, а наш президент каже шо він не причому, шо він нічого не знає. Повний абсурд в цій державі. Повага козаку Гаврилюку, який попри всі катування беркуту залишився живим. Світла пам'ять тим, хто вже не з нами саме через цих виродків. Ви назавжди в наших серцях. Слава Україні!

Пройшов майже місяць. Ні слуху. Ні духу. Добре що є вьюі, аск, інста, де я можу взнати бодай щось про тебе. Так і живемо

Такий доволі унилий день, став ахуєнним, все завдяки вам. Покер шаркс, бургери, картопля, айс лате :D я не засуджує своїх однокласників, бо як ми вирішили всі разом: раз -не пидорас! Я люблю вас:*

-іди погуляй з собакою. -нє. -але ж ти лінива. А те шо в мене піздєц як болить живіт, із-за чого я не пішла в школу, нікого абсолютно не хвилює!

Мої співчуття! Тримайся!

Найкращий, незабутній новий рік, оці гулянкі до ночі з нєжданчіка, приїзд моїх поляків, ігнори, вибачення, сльози радості і щастя, все все все було на найвищому рівні :) Перший день канікул в мене розпочався в суботу, коли всі зе були в школі. Після школи дзвоню:" Ало, ви де?" -"в друзях" -" я приїду" -"ок". Приїхала в друзі, програли в покер, пішли прогулятися до ЦУМу, посадили всіх на маршрутку, ігнор від І., пройшлися з Русланчиком до школи, його забрав тато, мені не було що робити, а додому я їхати не хотіла, тому домовилася з Владіком, поки я його чекала прогулялася ще з Дімочкою і Дімочкою, зустрілися нарешті з Владіком, заговорилися, не замітила, як пропустила час, коли мала їхати на тренеровку, сіла на таксі і полетіла. 1-ий ахуєнний день. Далі пішла гуляти з моєю Настінькою, Альонушкою, Анічкою і знову ж з Владіком. Спочатку були в фелічіті, потім пішли гуляти, як завжди сміялися, бісилися, люди дивилися на нас як на дибілів. Ми сфотографувались на сцені, потанцювали на майдані, сфоткалися біля улюбленого дзідзьо :) пройшлися, прогулялися, розійшлися! Другий ахуєнний день! Далі нр, тут взагалі ноу коментс! Форевер енд евер. Третій ахуєнний день/ніч. Далі гулянкі з Сьомкіною, з іншими взагалі шикарно все! І остання субота канікул, Улічка, дякую за все! Блек джек, віскі, шлюхі, стріптізьори, оргія :D все було ахуєнно:3 Дякую всім, за ці канікули :)