Hells Angel

Точка, переросла в многоточье.

Мені не подобається ця цифра, чому не тлицить тли? :D Цитати великих людей. Сергій К.

Споко, малихі! Чого ви там всілися посеред дороги, йдіть сюди! Тільки не смійтеся! АХАХАХАХАХАХАХХААХ Не злися! Дякую, що допомогли, дякую за співпрацю!

Офіційний статус:"найгіршого дня в моєму житті" Вибач, мама! Дякую, Ігор!

Не їдь, благаю, не їдь! Залишся! Будь ласка! Я не можу більше лити сльози через те, що в будь-який момент ти можеш покинути мене тут. Саму. Без тебе Луцьк буде сірим. І я буду. Сіра. Теж. Якою б сильною ти мене не називав, я слабка. Так. Слабка. Прикро це визнавати. Слабка через тебе. Доки тебе не зустріла-була сильною. Була. Але не є. Я не уявляю без тебе нічого. Ти завжди був поряд. ЗАВЖДИ. В будь-яку мить я могла відчути твою підтримку. Чи то в 3 годині ранку, чи то в третій годині по обіді. "Скоро все буде" -ти казав. В тебе є все. В мені ж є тільки чорна діра. Твоя чорна діра. Ти казав, що я молодець, що я сильна, що буде все. Я звикла вірити тобі на слово. Звикла. І знову я стою на граблях. Не на твоїх, а на своїх, які щоразу б'ють. Больніше. Так, я молодець, і це найприємніше, що ти мені казав. Приємніше за всі "люблю". Сильна? Ти не уявляєш на скільки слабкою може бути людина, яка вміє крутити вєртухі, просто не уявляєш. Скоро буде все, так, я знаю, але я хочу, щоб все було з тобою. Я знайду тебе в будь-якій частині земної кулі, бо я сильна, і скоро буде ВСЕ. Не їдь, благаю, не їдь! Залишся! Будь ласка!

У ці хвилини 40-ий безлюдний. Хулігани позасинали біля телевізорів. Передбачливі мами спальних районів доготовують сніданки. Одинадцятикласниці завершують всі переписки в інтернеті. Одне за одним гаснуть вікна, і я вкотре ловлю себе на думці, що, коли ви читатимете ці рядки, будете переконані – у всього цього є шанси. На майбутнє. На краще. Поки свистить вітер у підворіттях, блимають світлофори і повільно роз’їжджаються у всі сторони світу таксі з найближчої стоянки. Поки тривають ці циклічні рухи… Ви будете певні, що все це не просто так. Нічого з того, що відбувається, не може відбуватися просто так, міркуєте ви. Хоча я давно, дуже давно… а можливо, з вчорашнього вечора, певна – все в нашому житті випадок. Саме життя – випадок. Її вагітність, його смерть. Їхня пісня і їхня поразка. Її втеча і його неочікуване повернення додому. І все, все, все…

Сміємося. Є щось у цих хвилинах такого, що ні в які словесні схеми не впишеш. Не проспіваєш жодними хітами і не намалюєш на жодному полотні. Цього не вловить ні об’єктив, ні телескоп. Ні руки скульптора, ні руки хірурга. Коли ти, ні більше ні менше, відчуваєш себе на своєму місці. Коли ти відчуваєш на мапі свого життя крапку власного старту та крапку фінішу. Коли тримаєш цю священну приреченість на розкритих долонях, затамувавши подих і надувши щоки. Коли почуваєш себе богом. Коли Том звучить, а небо грізно мовчить. Перед бурею. Перед карнавалом життя… ще мить, маленька мить – повітря не вистачить, ти відкриєш рот, зі сміхом випустиш із себе повітря, і ця фантасмагорія скінчиться. Щоб початися знову. З криком, який сповістить тобі про нову крапку. Нову мапу. Новий світ.

Вже пройшло аж два дні навчання, а мій мозок вже встиг закипіти і знову вистигнути. З понеділка починаються репетитори. Дякуючи Богу поки шо тільки 2. Як же ж я хочу назад в перший клас, безтурботний букварик, 3 уроки на день, репетитор з англійської і капронові банти, які я завжди ненавиділа, чорт забирай.

Нас більше нічого не пов'язує, але я потребую твоїх обіймів, чорт забирай.

Чат рулет з Сашою і Настьою-це коли дорослі хлопці хизуються іграшками, казахи пишуть:"Слава Україні", а грузини починають розмову із фрази:"ПУТІН-ХУЙЛО", та впринципі нею ж і закінчують:3