Не їдь, благаю, не їдь! Залишся! Будь ласка! Я не можу більше лити сльози через те, що в будь-який момент ти можеш покинути мене тут. Саму. Без тебе Луцьк буде сірим. І я буду. Сіра. Теж. Якою б сильною ти мене не називав, я слабка. Так. Слабка. Прикро це визнавати. Слабка через тебе. Доки тебе не зустріла-була сильною. Була. Але не є. Я не уявляю без тебе нічого. Ти завжди був поряд. ЗАВЖДИ. В будь-яку мить я могла відчути твою підтримку. Чи то в 3 годині ранку, чи то в третій годині по обіді. "Скоро все буде" -ти казав. В тебе є все. В мені ж є тільки чорна діра. Твоя чорна діра. Ти казав, що я молодець, що я сильна, що буде все. Я звикла вірити тобі на слово. Звикла. І знову я стою на граблях. Не на твоїх, а на своїх, які щоразу б'ють. Больніше. Так, я молодець, і це найприємніше, що ти мені казав. Приємніше за всі "люблю". Сильна? Ти не уявляєш на скільки слабкою може бути людина, яка вміє крутити вєртухі, просто не уявляєш. Скоро буде все, так, я знаю, але я хочу, щоб все було з тобою. Я знайду тебе в будь-якій частині земної кулі, бо я сильна, і скоро буде ВСЕ. Не їдь, благаю, не їдь! Залишся! Будь ласка!