iMelnichuk

Розпочалось все з того, що друг Т повідомив мене за тиждень про недільний турнір з футболу на підтримку добровольчих батальйонів, що знаходяться в зоні АТО. Так, як щороку я збирав команду то вирішив і цього разу не зволікати і відразу знайшов перших людей, які погодились грати. З кожним днем я знаходив нову людину і на вечір суботи я вже мав повноційний склад. Відразу хочу зазначити, що до цього ніразу всі разом не грали.

Неділя. Зібрались і рушили на матч. (передувала турніру гра Волині та Метала). Перед грою всі розмови були лише про турнір та двох малих, які прийшли по білети з трояндами. (кадри ще ті). Дізнавшись, що на турнірі буде аж 14 команд і всі матчі будуть проходити відразу на виліт, мені як капітану стало трішки страшно. Адже нагадую, що до цього ми ніразу разом не грали. Між собою жартували, що відіграємо першу гру і всі додому. Але… Сталося не як гадалося.

Приїхавши на поле, відразу переодяглись і пішли чекати жеребкування. На ньому я зустрів першу проблему. Проблему, як назвати свою команду. Довго не думаю і кажу, щоб записали як ФК "Без назви". Пацани посміялись але менше з тим.

Прийшов час нашої першої гри. Почали дуже напружено про що і свідчив результат. Основний час зіграли з рахунком 0:0. Арбітр дав команду пробивати по три пенальті. І ось тут, на мою думку став переломний і ключовий момент у грі нашої команди. Програючи по пенальті 2:0 ми зробили неможливе. Зрівнюємо рахунок і залишаються останні удари. Наш голкіпер відбиває м"яч і сам підходить пробивати останній пенальті. Певно всі хто дивились цю серію, яка тривала з шести ударів кожної з команд затамували подих. Удар… І гол! Радості немає меж. Всі з посмішками йдемо на трибуни і дивимось за грою інших команд. Між собою жартуємо, що вже потрапили у вісімку найкращих.

Знову жеребкування і видихаємо з полегшенням. Адже нам дістався не найтяжчий суперник. Без великої напруги проходимо у пів-фінал перемігши з рахунком 2:1. Хочу віддати належне другу Ш за шикарний гол пяткою.

Пів-фінал ми грали, коли на дворі вже була темна ніч. І грали ми його певно з найсильнішою командою на цьому турнірі. Зібрались з силами, налаштувались і перемогли з рахунком 1:0. Не приємно було, коли після гри команда суперників почала звинувачувати нас у не чесній грі та не чесному суддівстві. На що їм всі дружно відповіли, що це не ЛЧ і тут немає професійних рефері.

І ось він фінал. Признаюсь чесно, до останнього не міг повірити, що ми дійшли до нього. Розпочали ми його грати майже як в найкращих традіціях Ліги Чемпіонів. Ніч, освітлення, трибуни з глядачами. Атмосфера те що треба. Стартовий свисток і гра розпочалась. Грали ми з однією з найсильніших команд на турнірі, тому почали від оборони. Бились всі до єдиного на кожному клаптику поля. За кілька хвилин до фінального свиста ми заробили штрафний удар. Сильним ударом К відправляє шкіряного в дальній нижній кут воріт суперника. Радості немає меж. Відразу сідаємо масовано в захист і тримаємо оборону до останнього. Переграли лишніх 5 хвилинФ але все ж таки вистояли і здобули цю тяжку перемогу.

Фінальний свисток. Всі кричать, обіймаються. Відчуття ніби виграли ЛЧ і не менше. Ніхто не може повірити що ми це зробили. Підходимо всі до банера і робимо декілька спільних фото. Організатор Т вручає грамоти і кубок. Підіймаю кубок над головою і ці відчуття я не передам вам ніколи словами. Це щось неймовірне.

Після фотосесії відправились святкувати чемпіонство. П"ємо з кубка, говоримо на різноманітні теми, в тому числі про перемогу ФКВЛ з рахунком 3:0 у вище згаданого МЗ.

Отож, завдяки турніру ми зібрали 3380 грн., які підуть на допомогу добровольчим батальйонам на сході.

В єдності наша сила! Слава Україні!

Скорый, ты меня неси,
Где живет, где ждет она.
Войны разные мои,
Жизнь одна.
Замело, не разглядеть,
Где теперь мои пути,
Выпадало выбирать
Не по совести.

Кого грел, кому светил,
Был бы светел,
Знает, как дотла гореть,
Только пепел .

~OST Бумбокс. "Пепел "

Яке ж це прекрасне відчуття, коли ти все здав і єдине, що тебе тримає в коледжі - це випускний.

Цю Студреспубліку я запам'ятаю на довго. Шановні колеги депутати! Скоро нас з вами чекає Всеукраїнська студреспубліка!)

Сезон КВН-у закрий. Сезон купання відкрив. Сьогодні відкриваємо нову для себе сауну) #жигулі #насипай

Скукатіще нємажліве.

Пасха пасхою, а мене в лікарню поклали. Кому цікаво - пишіть в лс, дзвоніть, заходьте в гості. ;)

Люди, остання ніч перед фіналом - це просто жесть. Мій мозок розривається, а нерви вже здають. Дай Бог, щоб наші старання не були марними. #Жигулі #нувгп #квн #фінал

Вчера приснился сон прекрасный — Москва сгорела целиком. Пожар на площади на Красной, И тлеет бывший Избирком. Никто не выжил — все сгорели, Все Pussy, Путин и Собчак, И у стены кремлевской ели Горели охуенно так. Медведь сгорел, Медведев и Навальный, И будущий и бывший мэр; Лужков приехал как специально, Но не успел принять он мер. Горели люди на Болотной, ОМОН сгорел, все, и менты, А с неба дождик шел кислотный, Еще для большей красоты. Останкино сгорело быстро, А утонуть бы не смогло, Горели замки, что на Истре, Горели медленно, назло. И Храм Спасителя, и бани, Хачи сгорели, москвичи, А дома ждали россияне, Когда остынут кирпичи. Москва, по ком звонят твои колокола? Москва, почем звонят твои колокола? Москва, по ком звонят твои колокола? Москва, почем звонят твои колокола?!

Ведь я мечтаю о том, что и ты тоже,
Чтобы журавль в руках, а клинок в ножнах,
Иметь дочурку и сына к тридцати примерно
И быть не просто отцом, а быть примером.

Я - счастливый, как никто! Я счастливый лет на 100. Я - счастливый! Я - не лгу! Так счастливым и уйду!

Поплач за мною мамо, коли я загину. За свою землю, за Україну Поплач за мною сестро, не кажучи нікому, Що я вже ніколи не вернусь додому.