Моему неведомому Мастеру

Я Вас больше не люблю.
Ничего не случилось, — жизнь случилась. Я не думаю о Вас ни утром, просыпаясь, ни ночью, засыпая, ни на улице, ни под музыку, — никогда.
Если бы Вы полюбили другую женщину, я бы улыбнулась — с высокомерным умилением — и задумалась — с любопытством — о Вас и о ней.
— Всё, что я чувствую к Вам — лёгкое волнение от голоса, и то общее творческое волнение, как всегда в присутствии ума-партнёра.
Ваше лицо мне по-прежнему нравится.
— Почему я Вас больше не люблю? Зная меня, Вы не ждёте "не знаю".
Два года подряд я — мысленно — в душе своей — таскала Вас с собой по всем дорогам, залам, церквам, вагонам, я не расставалась с Вами ни на секунду, считала часы, ждала звонка, лежала, как мёртвая, если звонка не было, всё, как все, и все-таки не всё, как все.
Вижу Ваше смуглое лицо над стаканом кофе — в кофейном и табачном дыму — Вы были как бархат, я говорю о голосе — и как сталь — говорю о словах — я любовалась Вами, я Вас очень любила.
Одно сравнение — причудливое, но вернейшее: Вы были для меня тем барабанным боем, подымающим на ноги в полночь всех мальчишек города.
— Вы первый перестали любить меня. Если бы этого не случилось, я бы до сих пор Вас любила, ибо я люблю всегда до самой последней возможности.
Сначала Вы приходили в 4 часа, потом в 5 ч., потом в 6 ч., потом в восьмом, потом совсем перестали.
Вы не разлюбили меня (как отрезать). Вы просто перестали любить меня каждую минуту своей жизни, и я сделала то же, послушалась Вас, как всегда.
Вы первый забыли, кто я.

================================================================

Сьогодні твердо вирішила уяснити свою мотивацію.

Завтра йду займатись собою.

У мене залишився всього рік щоб бути кращою до тієї фатальної зустрічі, що зовсім вб"є мою кровоносну систему.

Але при цьому я хочу бути красивою. Хочу щоб мої сопляві сльози лились з прекрасного обличчя та жалість вигляду не скривила прекрасну фігуру.

Прекрасно, блять.

А там..

..далі буде..

—Що хорошого у тебе? Розкажи мені тільки хороше.

Надіслано:

6 жовтня 2013

09:32:45

Lublu tebja.

_____________________________________________________________________

В отриманих жодного повідомлення, крім цього..яке перечитую кожного дня, знаючи що це всього лиш порив з твоєї сторони. Але приємно думати, що так воно є насправді.

Я долго искал в подъездах твою дверь.
А когда нашел, стал сомневаться, стучать или уйти.
Я стучу в дверь. Сердце стучит бешено во мне.
Открываешь. И мне все в тебе нравится, несмотря на то,
Что вперые вижу тебя.
Голова кружится, я знакомлюсь с любовью.
Прохожу в твою жизнь. Присаживаюсь в углу. Тихо.
А потом начинаю медленно приближаться к тебе.
И вот я уже рискую показать тебе всего себя.
Каждый свой день я дарю тебе.
Я думаю, что с тобой все иначе,
Ты не похожа на других.
Спустя даже не жизнь,
Ты показываешь свое истинное лицо,
Маски нет больше. Я разбит.
Тысячи ножей в меня-от твоей лжи.
Горечь вся так и вышла.
Все эти месяцы я лицо свое умывал твоей ложью,
Как чистой водой, даже прихлебывал ее из рук твоих.
Я пил яд. После чего внутри меня передохли мои птицы.
Зайди в меня сейчас. Заходи, не бойся. Можешь не смотреть в глаза.
Видишь трупы этих птиц? Дохлые, мерзкие, гниющие и разлагающиеся.
Раньше они были ласточками. Самыми прекрасными.
Каждый день от любви к тебе они пели песни.
Дарили мне красоту. Тебя.
Сдохли все.
Что ты наделала…

кармо, знай що я тебе люблю.
хоча й твориш злі речі, ти в мене хороша!

Я розповідатиму про це ще довго.

Про те, як відбувається літо кожного року.

Як лягаю спати і переглядаю слова сказані Тобі.

Як вночі трасою не бачити нічого крім зірок, а вранці стає сонно від того, що довго не стулював вік.

І коли маєш що сказати, а мовчати хочеться.

Звідки ж ця НІЖНІСТЬ?

Всюди тільки не тут.

І якого чорта це все тут?

От не обійняти, не взяти за руку.

Ти ж знаєш, що Тобі це пишу.

Бо так простіше.

Не клянчити слова, територію, крихти уваги.

Певно справді, перед тим, як любити когось, потрібно питати дозволу і уточнювати термін придатності.

Я пішла, бо мене переповнило відчуття зайвості.Весь час відчувала, що займаю чуже місце, ніби хтось інший має бути поруч з тобою, не я, точно не я.А ще, що все роблю не так, що всі слова пишу з помилками і безглуздо висловлюю почуття.І ти казала що не розумієш мене, що все не так і я не так, партачу з моментами.Значить, це була правда-гірка, полинова, настояна, лиш не випита мною.

Все це довело мене.Все разом.

Я побачила як Тобі легше..без мене, краще самій, краще з іншими, без моїх псіхів та вибриків, без мого мовчання.

Плюс до всього, які зі мною перспективи?

Жити зі мною важко, майже нестерпно, я часто мовчу та взагалі про які стосунки може йти мова якщо ти їх не хочеш?!

Ти думала того літа побачиш свою ілюзію, таку прекрасну та бездоганну, виткану з сотні\тисячі слів кохання, але є те, що не змінити просто так.І мені здається, що воно того й не ватре.Ці рішення найважчі, цілком егоїстичні.А я не варта цих рішень.ЖОДНИХ.

Шукаю Тебе..

І так..початок мовчання розпочав свою дію необережно, але з повною сейозністю..мені 23 уже четвертий день, але кожен день не розпочинається з привичного для мене "доброго ранку". І найстрашніше те, що розумово і навіть емоційно я уже менше заглядаю на телефон чи раптом не прийшла смс чи пропущений дзвінок. Все частіше залишаю телефон дома та не тримаю в руках коли на роботі. Дивлюся прогноз та одіваюсь по погоді, адже знаю, що жодне слово не зігріє чи дасть прохолоду. Відганяю думки і сміюсь від проблем. Зависаю в інеті виключно на сайтах з татуюваннями і упевнююсь в тому що бажаю відчути цей біль на тілі. Ось що означає - готовність терпіти))

Розумію, що у любові нема розмірів, ідеалів чи накачених м"язів..У любові є так або ні. Шкода, що тільки ти вибрала ні.

Тишина глушить..тобі так само? Чи може ти береш той клятий телефон і хочеш подзвонити мені, але не наважуєшся і чекаєш..чекаєш тиждень…Цей тиждень для мене - вічність. І коли вона проходить, я розумію, що не хочу щоб ти брала до рук телефон і казала щось неясне для початку розмови. Якщо вирішила йти - йди.

Расстаться

расстаться это заново начать жить
это осознать пространство и время
это вытравить из себя страх и в мертвых ветвях
разбудить свежую песню

расстаться это услышать напев тишины
узреть бесконечный ликующий путь и любовь и
ее неумолчный зов

расстаться задеть ранить боль причинить
поселившимся на холодной луне
где покинутый мастер самозабвенно играет
и все более легкие дни уходящему вслед отмеряет

расстаться это напоследок сжать руку
обещать непременно писать обнять милые плечи
и уйти вперед без оглядки
(если поезд ушел слишком рано если он
никогда не прибудет — расстаться
это унести с собой бесценную тайну)

и кому-то известно: расстаться
это за гранью тоски и печали
тянется жизнь и растет
прежде чем кануть во мрак

Це ж не кінець, крихітко, це тільки його початок.
Люди чекають роками,
а тут вирішальна всього лиш мить.
Кажуть «переболить», проте, надто важко втрачати
того,
хто зараз без тебе щасливий…В чужих обіймах солодко спить.

Просто давай обойдёмся без должной фальши-ложь во спасение губит остатки чувств.
Да, мы пойдём в одиночку, но всё же дальше, будем надеяться, мир наш не будет пуст.

Нужно понять, что не будет любви как прежде, это всего лишь домысел/твой предлог.
Глупо искать компромиссы в пустой надежде, раньше пытался тоже-найти не смог.

Трудно признать, но эта пластинка стихла-музыка шла по нон-стопу в красивый путь.
Вдруг на пути из-за ревности стало рыхло.Ты прокричала-"Сволочь!", а я-"Забудь!".

Стоит ли придираться, искать неправых?Просто давай разойдёмся без детских сцен,
Без "эшафота", "казни", людской "расправы", где палачи/как и жертвы/рискуют всем.

Просто запомни время, где были вместе, ведь ностальгия будет отчасти греть…
Помни о нашей самой любимой песне…Не сомневайся в честности только впредь…

Эти дни, проведенные без тебя, дались мне тяжело.
Даются.
Сдаться хочется, но гордость наступает на горло, а ты наступаешь на меня.
Мне очень нужно знать, как ты сейчас себя чувствуешь, что думаешь и что видишь сейчас перед глазами.
Чем ты дышишь и какие сны тебе снятся.
Как ты пахнешь и кому ты улыбаешься.
Мне нужно.
Важно это знать.
Важно тебя чувствовать.
Еще важнее быть рядом.
Главное, не сорваться и не кинуться тебе на шею.
Главное, не сорваться.
Главное..

Писати Тобі в нікуди стало уже звичним явищем.Кожен день, в білих тонах холодності в спекотну погоду прийдешнього літа 2013, стає як замок чудес, які я чекаю.

Стан підвішаності уже 5 рік, як соната для фортепіано №9 фа мажор чорної месси.

Але ж я не тряпка.Я витримаю ще одне чортове літо?!

Бачу три кораблі:один - ніжність, другий - розлука, а третій - літо. Вибери один з варіантів та припливи до мене.Я дійсно скучаю.Усі 25 годин свого часу.

Коли маєш у цьому місті не арендовану, а власну хату (чи хату друзів, чи родичів, аби лише безплатну), то ти найщасливіша людина і Божий обранець.Бо не треба так сильно, як іншим смертним, паритися грошима щомісячно.

Алилуя брати і сестри.

На початку місяця, а він прийде швидко, я розпочну цю парафіяльну мессу під назвою - "як свалили від мами").

Досвід у цій справі уже є, але це незрозуміле відчуття, що вона вселила в мене, постійно змушувало мою совість пробуджувати струни доброти.Пройшли роки і моя старість також наступає малили кроками на горло і я розумію, що мені стає насрати на її жалюгідгі дні, випивку, мужчин, слова, те, що я ніколи не відповідатиму тим шаблонам, якими вона хоче наділити мене.Мені стало байдуже і зовсім не шкода ЇЇ.Моя сутність черствіє.Язвити стає нормою.А жити без Тебе стає уже звичним.Тому, люба Матінко, я люблю Тебе, але десь глибоко в дитинстві, в тому дитинстві, що ти відібрала у мене.

продовження буде..