Моему неведомому Мастеру

Розбуди мене на самому інтимному місці. Мій мозок малює картини, а очі наповнюють усе красками, губи тремтять від ніжності теплих кольорів, а серце виробляє червону густину життя. Це усе прелюдії, порівняно з тим, як я тепло та бажано цілую твої губи коли день закінчує відлік.

Переживання.

Усі ці 365 днів і 4роки я безпощадно думаю, що скажу Тобі при зустрічі, в чому буду одягнена, як триматимусь, яка буде погода, яка музика гратиме з сусіднього кіоску коли ми будемо йти парком, який фон застигне в повітрі, і саме головне, які в Тебе будуть очі?! Чорт побери! Так багато питань, а відповіді жодної. Сценарії добрі тим, що можна придумати крок, а у нас їх не буде. У нас одна зустріч на життя і та остання. Гра виключно в тих правилах, які ніхто ніколи не озвучував. Кінець близько і ми це знаємо.

Чекання.

Згарище усіх вір світу витіснило кислород з моїх легень. Недостаність дихати компенсують пару друзів. Шквал слів постійно лавиною навалюється в мою сторону, але жодне з білосніжних покривал не попадаєв ліжко. Берегти вірність - ось прояв моєї Любові. Перелом пальців, які роздробились на куски після довгих стертих смс, що так і не попали прямо в ціль. Тактика щирості провалилась з крахом. Губи висохли. Ти так і не зрозуміла моєї теплоти або просто я не та.

Зрив.

Мене вдаряє хвиля тишини і я розумію, що мені не залишилось нічого, крім себе.

Невже усе брехня?

Невже я пустота?

Чи може всього лиш ілюзія яка відписує на смс та розчаровує?

Невже????

Скажи!!!

Почуваю себе лохом. А далі усе по спіралі:Розпач---Депресія---Замкнутість..

Далі буде…

Нічого не прочитала.

Нічого не можу читати.

Ні про що не хочу ні з ким говорити.

ВСЕ.

Просто взяла і відправила.

Зошит.

Тепер чекаю кінця.

Не вмирайте на плечах своїх близьких.Йдіть в поле, а вони будуть вас ненавидіти, адже краще їм пізнати землю, кров і сльози, ніж вам.

Вмираючі тихо - живуть гордо.

Зрадницьки душний серпень!!!

Тобі спиться, ти їси?

Це так епічно для мене..

Пісня Земфіри - Итоги.

Раніше, коли мене запитували, хотіла б я повернутися в минуле і щось змінити, глибоко шкодуючи про щось, я б відповіла, що я швидше хотіла б пережити якісь моменти з минулого ще раз. В принципі, з того моменту моя думка не змінилася на цей рахунок - я не можу сказати, що шкодую про знайомство з кимось, про якийсь вчинкок. Насправді, я ніколи б не сказала, що минуле переслідує мене настільки, що заважає жити сьогоденням і майбутнім. З кожним роком я все рідше і рідше згадую про людей, про місця, про події. І я знаю, чому так відбувається. Моє сприйняття кардинально помінялося, а разом з ним і ставлення до тих речей, які раніше грали вагому роль. Єдине, мабуть, мені хотілося б повернутися на кілька днів і подивитися на світ тими очима, з тим сприйняттям і світовідчуттям. Я намагалася, неодноразово, але остання моя спроба в черговий раз закінчилася провалом. і, знаєте, я вже втомилася давати собі чергові шанси.

Я не можу більше чекати.

З певного моменту мій стан / настрій ніяк не залежить від пори року. Наприклад, я ніколи не чекаю літа, в надії, що дозвілля буде іншим, емоції більш яскравими і т.д., тому що це абсолютно не так. Якщо я пригнічена, то я буду пригнічена при будь-якому розкладі.

Єдине, що можу виділити, це те, що в світлий час доби я відчуваю себе гірше коли тебе нема.

Як мені здається, на перший раз я здатна пробачити практично все. По крайній мірі, в моєму житті не траплялося подібних ситуацій, що за будь-яку провину, я раз і назавжди рвала спілкування з людиною. Зазвичай, за цим слідував другий шанс. Більше того, я чудово розумію, що я є вельми проблемною людиною, і мене часто доводиться терпіти і за щось прощати. По цих критеріях, я намагалася керуватися, коли всередині кипіли емоції, образа, і на імпульсі хотілося все порвати раз і назавжди.

Якщо говорити про всі крапки, які я ставила у відносинах з близькими людьми, то, як правило, все відбувалося за наростаючою. Тоді, коли негативні прояви починали відчутно перевішувати або ж я просто розуміла, що з якоюсь певною рисою характеру / манерою / звичкою ніколи не зможу змиритися.

Не дивлячись на те, що я дратівлива людина, вельми і вельми, але при цьому не істеричка. Я швидко відходжу, повсякденний негатив пропускаю через себе також швидко, і як правило, в мені це не затримується.

Ненависть, як на мене, більш глибоке, але при цьому швидкоплинне почуття (якщо, звичайно ж, мова йде про якусь людину, а не про предмет або явище). Мені здається, що велику роль у формуванні ненависті грає емоційна основа. Коли люди ненавидять роками, часом навіть до кінця життя, вони мають лише голі факти, що не обрамлені-якимись емоціями. Більш того, цьому почуттю більш схильні принципові, категоричні люди, як мені здається. іншими словами - непідробна ненависть не настільки поширене явище, як може здатися. А от з презирством справи йдуть інакше, по-перше, тому що, на мій погляд, презирство формується з сукупності кількох почуттів, в числі яких ні що інше, як жалість. А жалість. Як правило, презирство виникає і дає про себе знати лише тоді, коли відбувається безпосередня згадка або зіткнення з об'єктом презирства. Мені здається, що презирство, на відміну від ненависті не пускає своє коріння вглиб, не роз'їдає зсередини, не змінює самої людини.

60 советов для успешной жизни от Робина Шарма

1. Ежедневно занимайтесь спортом.
2. Серьёзно относитесь к чувству благодарности.
3. Повышайте своё мастерство в том, чем занимаетесь.
4. Ожидайте лучшего и будьте готовы к худшему.
5. Ведите дневник.
6. Прочитайте автобиографию Бенджамина Франклина.
7. Стройте планы на каждую неделю.
8. Знайте 5 самых больших приоритетов в вашей жизни.
9. Скажите «Нет» тому, что отвлекает ваше внимание.
10. Пейте много воды.
11. Улучшайте свои навыки каждый день.
12. Вам нужно иметь наставника.
13. Наймите тренера.
14. Вставайте в 5 утра каждый день.
15. Ешьте меньше еды.
16. Найдите для себя «героев».
17. Сами будьте «героем» для кого-то.
18. Улыбайтесь незнакомцам.
19. Будьте самым нравственным человеком, которого вы знаете.
20. Не соглашайтесь на меньшее, чем совершенство.
21. Начните получать удовольствие от своей жизни прямо сейчас.
22. Откладывайте 10% дохода каждый месяц.
23. Проводите немного времени в художественных галереях.
24. Гуляйте в лесу.
25. Напишите письмо благодарности тем, кто вам помог.
26. Простите тех, кто вас обидел.
27. Помните, что лидерство нужно для влияния и воздействия, а не для звания и наград.
28. Создайте незабываемые моменты с теми, кого вы любите.
29. Имейте 5 лучших друзей.
30. Станьте невероятно вежливы.
31. Перестаньте смотреть телевизор
32. А вообще, лучше продайте свой телевизор.
33. Ежедневно читайте.
34. Избегайте СМИ (средства массовой информации).
35. Будьте довольны тем, что имеете.
36. Следуйте за своими мечтами.
37. Будьте собой.
38. Будьте страстным.
39. Извиняйтесь, когда считаете, что это нужно.
40. Никогда не упускайте момент, чтобы отметить приятное событие.
41. Имейте представление о том, какой вы хотите видеть вашу жизнь.
42. Знайте ваши сильные стороны.
43. Сосредоточьте своё внимание на том что имеете, а не на том, чего вам не хватает.
44. Будьте настойчивым.
45. Не сдавайтесь.
46. Избавьтесь от беспорядка.
47. Используйте безупречные слова.
48. Больше путешествуйте.
49. Прочитайте книгу «Как мыслит человек?» Джеймс Аллена.
50. Почитайте ваших родителей.
51. Не слушайте «советчиков-водителей такси».
52. Будьте отличным членом команды.
53. Не тратьте энергию на критиков.
54. Проводите время в горах.
55. Знайте 5 ваших главных жизненных ценностей.
56. Переключитесь от «быть занятым» к «достигать результатов».
57. Создавайте и повторяйте.
58. Меньше говорите. Больше слушайте.
59. Будьте лучшим человеком, которого вы знаете.
60. Придайте значение вашей жизни.

Тиждень почався дуже невдало. З самого понеділка все полетіло шкареберть і ми постійно НЕ пересікались на протязі дня. Відчуття, що мене філонять остаточно прийшло на 5-й день, коли усі намагання зрозуміти що не так, пішли рівним кроком нахрен при словах - не общайся со мной.

Podowla obnjv, prosti menja - з цього повідомлення усе пішло ще гірше. Так, саме гірше! Здавалось би, що все мало налагодитись, но не тут то. Посваритись в крах можемо тільки ми. Я поставила, на перший погляд, нічим не примітне питання і тут шквал гніву, який сидів в тобі і чекав, посипався у мою сторону.

Що з тобою я не знаю і кажись знати не хочу.

Тепер мені потрібні люди від яких я залежатиму і які залежать від мене. Рівноцінні залежності, а не фиркання хто гірший.

Не слова пофігізму, не брехня, так саме вона! - а що хотіти, коли постійно ти мені розповідала брехні, то чому зараз дивуватись, що я не зовсім вірю в існування деяких людей з твого кола? не слова того, яка я зайобиста, що такі як я діють на нерви і що на таких як я в тебе алергія. Все вірно, я добре пам'ятаю усі слова. І коли це повторюється раз за разом з часом запитуєш себе чи це насправді те, що тобі потрібне - таке от ставлення?!

Налагодити спілкування все менше бажання. Я не говорю, що зовсім не боляче, але уже проїлось. З кожною сваркою я все далі і далі йду в себе і мені вже не хочеться повертатись до телефону, до тебе, до твоїх смс.

Проскакує в голові - раз я така погана, то чому ти далі пишеш мені???

І знай, твої намагання не приїхати стануть реальними.

Мені знадабилось майже сім років, щоб зрозуміти, що "наша обіцянка" це всього лиш уловка з твоєї сторони, якою ти мене тримала. Адже, я свято вірила в цю магію наших слів. А вони пусті, майже нічого не коштують. Чому? Хм. Тому що людям не потрібно 5 років щоб побачити один одного якщо є таке колосальне бажання як у нас наче б то по смс..О, боги, це аж смішно..Я дійсно лох.

Далі не буду продовжувати..

Це дійсно смішно в житті виглядає, якщо прочитати все голосно.

Відчуваю себе самою нудною і нецікавою людиною в світі, яка щоб не задумала, про що б не сказала і на що б не подивилася - всюди стикається зі своєю нескінченною тугою, яка з кожною хвилиною все більше і більше проникла в усі сфери життєдіяльності, руйнуючи і знищуючи собою все те, що могло б бути цікавим і вартим.

Прокинься, чуєш?

Іноді бувають такі миті, коли тобі нестерпно кортить "прокинутись". Наче все життя досі триває в якомусь латентному сновидінні - щось відбувається, щось минуло, а щось ще буде. От тільки не вистачає поштовху, склянки крижаної води у обличчя, чогось, щоб примусило серце завмерти і знову почати битись, але у зворотньому порядку…Так як ніколи раніше.

Не можу сказати, що сумую, але друкуючи це, розумію, що так.

У моїх словах тобі може і нема належної ніжності, але вона є.

У мені.

Я чую солодкий запах всіх кольорів, що оточують тебе.

Тримайся, прошу тебе. Сьогодні мені стало дуже тихо.

Тримаюся і я.

Моя А, ти думаєш, я поїхала і забула про тебе.

На кожному проспекті ти світишся.

Те, про що попросила ти, бачу постійно.

Але закарбувати не можу.