Що залишиться від мене, якщо повністю виключити тебе. Обривки непотрібних фраз висипати у смітник, всі твої "Привіт." "Як справи" і "На добраніч", здавалося б банальність повторюваних слів день за днем вибудовуються ланцюжком в життя. Але що я без них. Що залишиться від мене без твоїх недо. Без торкань твоїх пальців холодних. Без твоїх обіцянок. Без твоїх недзвінків. Без вічного очікування. Без літаків. Без нервових пока. Без пояснень. Що залишиться? Навряд чи я.

Напевне тому мене вже і нема.

Риюсь в грудній клітці щоб знайти ще хоч каплю "води" для серця.

Пусто..

Іноді жаль пробиває кістки, щоб хоч трохи поскрипіти, але це всього лиш мертва душа Uke блукає від одного пам'ятника пам'яті до іншого.