30 июня 2014 года в30.06.2014 17:19 5 0 10 1

Іноді бувають такі миті, коли тобі нестерпно кортить "прокинутись". Наче все життя досі триває в якомусь латентному сновидінні - щось відбувається, щось минуло, а щось ще буде. От тільки не вистачає поштовху, склянки крижаної води у обличчя, чогось, щоб примусило серце завмерти і знову почати битись, але у зворотньому порядку…Так як ніколи раніше.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

UKEMEDEA — Моему неведомому Мастеру

13

я встану поперек твоего горла и упрусь руками в твои белые стенки, лишь бы никогда не быть найденной кем-то на улице с табличкой в руках ...

10

може тому що осінь, а може тому...

Привіт, мій друже! Ти, напевно, думаєш, чому від мене більше ні слова ні в житті твоєму, ні тут, ні в житті чужих? Так от. Жити тепер ви...

12

Моєму невідомому творцю

Не знаю чому саме сьогодні чи саме в цей період, але я достатньо виросла, щоб відпустити усі решки, що так жадібно ховала в потаємних кут...

11

Що залишиться від мене, якщо повністю виключити тебе. Обривки непотрібних фраз висипати у смітник, всі твої "Привіт." "Як справи" і "На д...

9

Нам потрібно перестати вимагати один від одного більшого. І, може, взяти перерву. Як бути, коли розумієш, що став любити людину трішки ...

10

Чуєш?

Йшов попіл з неба, я падав снігом на асфальт, не бачачи більше нічого навколо я зовсім занурився всередину себе. Напевне, жалюгідно бути...