30 августа 2013 года в30.08.2013 14:45 1 0 10 1

Як те,що не можу пояснити,може мати заголовок?

Я розповідатиму про це ще довго.

Про те, як відбувається літо кожного року.

Як лягаю спати і переглядаю слова сказані Тобі.

Як вночі трасою не бачити нічого крім зірок, а вранці стає сонно від того, що довго не стулював вік.

І коли маєш що сказати, а мовчати хочеться.

Звідки ж ця НІЖНІСТЬ?

Всюди тільки не тут.

І якого чорта це все тут?

От не обійняти, не взяти за руку.

Ти ж знаєш, що Тобі це пишу.

Бо так простіше.

Не клянчити слова, територію, крихти уваги.

Певно справді, перед тим, як любити когось, потрібно питати дозволу і уточнювати термін придатності.

Я пішла, бо мене переповнило відчуття зайвості.Весь час відчувала, що займаю чуже місце, ніби хтось інший має бути поруч з тобою, не я, точно не я.А ще, що все роблю не так, що всі слова пишу з помилками і безглуздо висловлюю почуття.І ти казала що не розумієш мене, що все не так і я не так, партачу з моментами.Значить, це була правда-гірка, полинова, настояна, лиш не випита мною.

Все це довело мене.Все разом.

Я побачила як Тобі легше..без мене, краще самій, краще з іншими, без моїх псіхів та вибриків, без мого мовчання.

Плюс до всього, які зі мною перспективи?

Жити зі мною важко, майже нестерпно, я часто мовчу та взагалі про які стосунки може йти мова якщо ти їх не хочеш?!

Ти думала того літа побачиш свою ілюзію, таку прекрасну та бездоганну, виткану з сотні\тисячі слів кохання, але є те, що не змінити просто так.І мені здається, що воно того й не ватре.Ці рішення найважчі, цілком егоїстичні.А я не варта цих рішень.ЖОДНИХ.

Комментарии

Зарегистрируйтесь или войдите, чтобы добавить комментарий

Новые заметки пользователя

UKEMEDEA — Моему неведомому Мастеру

15

я встану поперек твоего горла и упрусь руками в твои белые стенки, лишь бы никогда не быть найденной кем-то на улице с табличкой в руках ...

11

може тому що осінь, а може тому...

Привіт, мій друже! Ти, напевно, думаєш, чому від мене більше ні слова ні в житті твоєму, ні тут, ні в житті чужих? Так от. Жити тепер ви...

15

Моєму невідомому творцю

Не знаю чому саме сьогодні чи саме в цей період, але я достатньо виросла, щоб відпустити усі решки, що так жадібно ховала в потаємних кут...

13

Що залишиться від мене, якщо повністю виключити тебе. Обривки непотрібних фраз висипати у смітник, всі твої "Привіт." "Як справи" і "На д...

12

Нам потрібно перестати вимагати один від одного більшого. І, може, взяти перерву. Як бути, коли розумієш, що став любити людину трішки ...

12

Чуєш?

Йшов попіл з неба, я падав снігом на асфальт, не бачачи більше нічого навколо я зовсім занурився всередину себе. Напевне, жалюгідно бути...