Відчуй

ти ніколи не прочитаєш цього листа. Ніколи, чуєш? Тому, що зараз вже не так, як було раніше. І не буде вже ніколи.Впевнена. Ти не шкодуєш про те, що було раніше. Напевно. Хоча. Ні ні ні. Я ж знаю. Не знаю, а бачу. Кажеш нема часу. У всіх на все є час, справа у пріоритетах. А раніше був. Пам'ятаєш?! Як біг тоді. Та залишився і чекав. Щоб побачити. Почути. Послухати. А я весь час, щось казала, сміялась. А ти милувався. Казав, що я гарна, добра, чуйна, мила. Особливо коли посміхаюсь. І пізніше казав, та те уже не то.Що сталось тоді? Все просто. В одну мить увесь простір зменшився до розміру однієї людини. І це був ти.Тоді для тебе я була метеликом. що може в менти лічені улетіти. Або ж ти міг необережним рухом придушити мої філіграні крильця. А зараз що. Я зараз для тебе вже бур'ян, що міцно вчепився в душу і душить, набридаючи.А хотіла бути квіткою, що помирає від зайвої краплини води, або ж навпаки, від її недостатньої кількості. Але то вже в минулому. Для мене тебе вже нема. Ти спогад. Не більше. Спогад про мої сльози, твої отруйні бридкі слова, якими ти так щедро жбурляв мені не в очі, а в душу. Та зараз, я вже нічого не відчуваю. Одного разу я тебе пробачу і ти підеш з мого життя назавжди. Хоча, ти вже. Ти сам зачинив двері і жбурнув ключі у лаву. Ти особистість на пів ставки. І ти сам вже сказав хто я. Можливо, ти ще прийдеш до мене, та я тебе вже не впущу. Та знаєш, я тобі всерівно бажаю щастя, я ж людина. Навідмінну від…

Здраствуй Дідусь Мороз! Мене звуть Настя. Мені 15 років! Не багато не мало, але я вірю і сподіваюся в те, що ти є і зараз читаєш мій лист. Моя мама дуже зла тітка. Вона не дозволяє писати мені листи тобі, і тому я сиджу у лісі та пишу цей лист. Мама випускає мене гуляти тільки до о 00:00. Коли я її не слухаюсь, вона кидає в мене стіл і частенько потрапляє мені прямо в шию = (Одного разу я не витерпіла і сказала їй: "восьминіг". Мій тато працює хірургом і приходячи з роботи з поганим настроєм, він кричить: "Ну блііін. Шітбіч "! І змушує мене готувати йому макарони. Але я не вмію готувати, і тому у мене получаэться гавно. Він злиться ще сильніше, і забороняє мені грати в хованки з друзями. Ще тато придумав мені кличку, і кличе мене не Настя, а Фаст Фуд! Загалом, дідусь мороз, якщо ти не погана людина, то ти зрозумієш як мені весело. Дорогий Дідусь мороз - червоний перець забери мене до себе або вишли мені стіл. Ще зроби так, що б близькі мені люди любили мене і частіше давали мені грошей на секс і гроші. Улюблений дід мороз, ти мій останній шанс. Я сподіваюся на новий рік я знайду під ялинкою друзів, гучну музику і чіпси. Дід Мороз, зрозумій як мені весело. Якщо ти не прочитаєш цей лист або воно не дійде до тебе, я буду скиглити. Поламаю все. Пам'ятай що я вірю в тебе Самогубець! Дідові Морозу! Настя

Ну все :) Я просто хочу Нового Року!!

Настя:3

Можеш не розповідати мені, що все йде з часом. Я це знаю. Знаю, як ти посміхаєшся про себе. Знаю як сумуєш іноді, вловлюючи швидкоплинний знайомий аромат. Знаю, як часом із захватом закриваєш очі, розуміючи, що все це було. З тобою, з нами, з тими, кого вже не повернути. Ти тільки не шкодуй, про те, що все пройшло. Як я - дякуй Всесвіту за те, що пам'ять зберігає моменти. Було добре, правда ж?

Ахахах всьо ясно

Ось ми тут зустрілися, радо привіталися. Очі засвітились, і слова сказалися.

Вперше від пари простих слів, зібраних у речення, в мене склалось враження, що мене вдарили. Різко й болюче, ніби якимсь сухим жаром пройшовши по тілу і діставшись до свідомості, яка не хотіла сприймати такої правди. А може, цього не хотіла моя душа. Співрозмовник пропонував розсміятись з цього безглуздя разом із ним - я й розсміялась. Хоч трішки й нервово та напружено, та це не має значення. Безглуздям я це не вважала. Яскрава картина, що постала в голові потроху почала губити свої чіткі контури, розмиваючись та гублячи контрастність. Прозорість думок вражала. Крізь них було видно навіть те, що лежало на самому дні. Розмова текла далі, не зупиняючись на таких дрібницях. Я так і не наважилась сказати, наскільки мене вразили ці слова. Слова про людину, яку я ніби-то знала.

Ніяк.