seventeen

в детстве мне часто приходилось слышать фразы в духе "отойди", "не мешай", "не сиди тут", "поиграй в другом месте". и я отходил, не мешал, пересаживался на другой стул, уходил играть в другую комнату. а потом вырос. вырос, но так и не перестал пытаться впихнуть себя хоть куда-нибудь. но я нигде не нужен. жизнь гоняет меня, как пятилетнего ребенка: из комнату в комнату, со стула на стул… а я просто мечтаю найти место, которое действительно будет моим.

вже другий рік підряд лютий зустрічає мене запаленням нирок.

ти, лютий, не місяць, ти сука!

Я знаю, що ти це читаєш і це я пишу тобі. Знаю, що непривично, бо це таке вперше. Але повір, це не лише моя забаганка і це не лише для мене, ти потім зрозумієш, як це було потрібно. Іноді, щоб перестати постійно сваритись з людиною, не обов'язково робити великих зусиль, не потрібно зразу шукати проблеми один в одному чи в собі і щось змінювати. Іноді достатньо лише відпочити. Заскучитись один за одним. І ти потім зрозумієш, що тобі це було також потрібно. Це не кінець, ти не подумай, це початок кращого.

Я люблю тебе так сильно, як я тобі про це говорила. І ці дні ніяк на це не вплинуть. Нічого не зміниться, знай це. І я знаю, що ти також мене любиш. В нас все життя попереду, довге і щасливе і все в нас буде так, як ми собі іноді плануємо.

Знай, я нічого такого дурного, як ти собі сидиш і думаєш, не роблю. Якщо я і виходжу гуляти, то вдіваю теплі рукавичкі і шапку. Тому можеш не переживати. А як тільки мерзну, то зразу ж іду додому. І ти будь ласка одягайся тепліше, мені не треба, щоб ти захворів. А ще я їм, як я і обіцяла, ніяких голодань. І ти багато їж, ти повинен поравитись, я вірю в це. Ні на які дискотекі я не поїду, ти навіть не думай, тільки з тобою, без тебе нікуди. Не сиди цілими днями вдома, виходь з друзями, розвійся. Скоро на навчання і проведи цей останній тиждень весело, а не вдома. І не грай багато ігор на комп'ютері, краще почитай.

І знай, я рахую дні не до того, коли закінчиться свобода, не думай так. Я рахую дні до того, коли в нас все буде добре. А тепер посміхнись, я люблю твою посмішку. До понеділка*

Человек меньше всего похож на себя, когда говорит от своего имени, но дайте ему маску и он расскажет всю правду.

"нещасливе кохання" його не існує, буває лише нещаслива відсутність кохання.

Кожна людина живе на цьому світі не даремно. Всі ми приносимо якусь користь. Можливо ми цього й не знаємо, але це так. Можна просто посміхнутись комусь на вулиці, самій цього не помітити і піти дальше, а в людини, якій ви посміхнетесь, все в мить поміняється, ви надихнете її на щось, чи просто піднімете настрій і цим принесете велику користь. Ви можете їхати, говорити з кимось по телефоні в маршрутці, чи розмовляти з подругою на зупинці про щось важливе, життєве, те, що вас турбує, і тут хтось почує вашу розмову, побачить щось знайоме в ваших словах і просто прислухається і все, ви поміняли погляд цієї незнайомої вам людини на певну ситуацію, самі не знаючи цього. І це так прекрасно, просто подумати, що ми, можливо, зробили щось дійсно важливе для когось, чи в майбутньому зробимо. Це надає сенсу життю, великого сенсу. Немає нічого кращого, ніж бути для когось важливим, допомогти комусь, підказати щось. Знати, що в певну мить, ви виявились потрібним і саме ви зробили щось прекрасне, вплинули на хороший поворот подій.

Всі люди добрі, навіть ті, які роблять щось погане, вони насправді добрі. Просто те, що здається для нас поганим, для них це добре. Мабуть, ви не зрозумієте і скажете, що це щось безглузде. Але ж в кожного, мабуть, бувало, що ми робили щось погане, але для добра. Говорили неправду, щоб не засмутити іншого, це в своєму роді також зло, але з іншої сторони добро. Буває, що люди роблять злочин, наприклад крадіжку, щоб купити шматок хліба дитині. Красти - це безсумнівно велике зло, але накормити дитинку - це добро. Всі люди добрі, просто деякі люди не вміють правильно проявляти своє добро.

Було б прекрасно, якби люди робили все правильно, якби життя не було таким складним і щоб в серцях людей не залишалось місця на зло, а були лише щирість, дружелюбність, співчуття і всі найкращі якості.

Частіше посміхайтеся засмученим прохожим на вулицях і міняйте життя інших людей і просто знайте ви потрібні і важливі.

мому малому сьогодні 19 років.

ВІТАЮ МУЖИК!

2013 рік був жахливим роком і я не перебільшую. тому, всі свої надії я покладаю саме на 2014. все ж цифра 13 не дуже втілює надію, але 14 і кінь - це набагато краще. сьогодні тільки перший день нового року, але мрія, яку я загадала під дзвін курантів збулась. і я надзвичайно щаслива. якщо цей рік продовжиться з таким самим успіхом як і почався, то я буду в захваті. все ж таки не завжди ж повинна бути чорна полоса в житті.

і в цю прекрасну мить я хочу побажати кожній людині на цій планеті, щоб в цьому році щастя переповнювало ваші серця, щоб посмішка ні на мить не покинула вашого обличчя, щоб ви отримували успіх у всьому, до чого тільки візьметесь, нехай в ваших домівках панує лише мир, злагода, достаток, благополуччя і щоб біди та незгоди оминали вас десятими дорогами.

З НОВИМ РОКОМ УСІХ І З НОВИМ ЩАСТЯМ.

Якщо неодноразово даєш людині шанс, а вона все-таки не міняється, значить вона не варта того шансу і вона не варта самої тебе! І краще почати життя з нової сторінки, без участі тієї людини.

сьогодні в тебе день народження. цей день я пам'ятатиму завжди.

вітаю!

я все лежал и думал о тебе,
а ты так громко мне в плечо дышала,
я самым был счастливым на земле,
а ты спала и ничего не знала.

Кажуть, якщо в житті все йде не так, то треба щось міняти. Координально міняти. Плюнути на все, ніщо не пожаліти і почати життя з нової сторінки. І ніщо і нікого не пропускати на білий аркуш нового життя з минулого. Почати щось нове, світле і тоді все буде добре. Тоді ми відвідаємо справжнє щастя. Отак-то.

вы видели, как люди догорают?
когда сначала подолгу молчат.
потом перезвонить случайно забывают,
и мечутся, ища другой причал.

когда в глазах вдруг что-то потухает,
со временем скучать перестают.
вы видели, как люди догорают?
не ждите, они больше не придут.

Ненавижу людей которые кидаются от одного человека к другому, как бомж заглядывая в каждую мусорку, и говоря что каждая любимая. Которые распыляются как одуванчик над всеми, кто вдруг посмотрит в их сторону. Они не умеют быть единственными, уникальными. Но нет, они очередной раз новой жертве втирают одно и то же, посылают те же песни, говорят те же слова. Это смешно. Или даже нет, не смешно. Это противно. Они вызывают булимию. Это даже не ненависть. Мне они кажутся грязью, которую хочется с себя стряхнуть, вытереть об входной коврик и пойти дальше.

Не розумію людей, які йдуть вчитись в ВНЗ на спеціальність, яка їм геть не до душі. Особи, які терпіти не можуть математику, поступають на математичні спеціальності, а ті, які не люблять гуманітарій, ідуть на історичний, юридичний факультети чи тому подібне. Навіщо ви так робите? Замість того, щоб 5 років займатись чимось корисним, тим, що вам буде подобатись, ви піддаєте себе нестерпним мукам, ви просто даремно викидаєте 5 років свого життя.

Одні говорять щось типу "мені байдуже де вчитись, аби вдома не сидіти." Як так? Як це вам байдуже? Це ваше життя, майбутнє. Невже ви хочете так багато часу вчити щось не цікаве, а потім все життя працювати на роботі, яку ви будете ненавидіти?! Так не повинно бути, адже, якщо ви любитимете свою роботу, вона вам буде цікава, то ви досягнете певних висот, будете кваліфікованим спеціалістом і будете заробляти великі кошти, а не працювати на встановлений мінімум на нелюбимій роботі. Як казав один з вчителів моєї школи: "Немає нічого гіршого, ніж робота, яку ви не любите. Тому думайте перед тим, як будете вибирати факультет, на який поступатимете."! ДУМАЙТЕ, прошу вас. Ви ж самі жалітимете потім, що байдуже віднеслись і зробили дурницю.

Але це ще не найгірше. Є люди, які говорять "Я пішов(ла) сюди вчитись, тому що мені так сказали батьки\друзі\рідні (чи ще хтось там) ". Як ви можете довірити своє життя, все своє майбутнє іншій людині? Яке хтось має право щось вирішувати за вас, навіть якщо це ваша мама чи тато? Хтось міг би сказати "Я ще малий(мала) і я не міг(могла) сам(а) вирішити куди поступати. Батьки КРАЩЕ знають, що мені робити" Люди, які так думають чи говорять, ви адекватні? Це людина в 16-18 років не може оприділитись, що вона хоче від цього життя, в неї немає ніяких нахилів, ніяких вподобань, вона нереально пасивна особа, нічого не знає, нічого не може. Ну звичайно, легше ж дозволити комусь вирішити за себе, ніж оприділитись, чого ти хочеш сам(а). І оця частинка "батьки краще знають", ви впевнені, що вони знають краще? А ваші батьки знають, що ви вживаєте алкоголь на дискотеках, чи те, що ви курите? Ваші батьки знають, яку музику ви слухаєте, які жанри фільмів вам подобаються? Вони знають кого ви вже так давно любите? Вони знають як ви поводите себе в компанії друзів? Вони знають, яким(якою) ти є насправді? Те, якими вони бачть вас вдома і той шматок інформації, яку ви дозволяєте їм про себе дізнатись - це не складає навіть половини сутності вас самих. То чому ж ви говорите, що ці люди вас знають?

В кожного з нас в майбутньому також будуть діти. Коли ви якось ввечері будете сидіти, дивитись на свою дитину і вам раптом прийде думка в голову, що ви знаєте про свою дитину ВСЕ, згадайте себе в їхні роки і подумайте чи знали ваші батьки про вас ВСЕ. І знайте, що не дано, мабуть, знати своїх дітей досконало. Тому, вчіть дітей своїх самим вибирати свій життєвий шлях, те, де вчитись, з ким одружуватись, що купляти. Адже хто, як не вони, знатимуть сабе нейкраще. Хто, як не ви, знаєте себе зараз найкраще. Нехай це буде ВАШ вибір в ВАШОМУ житті. Будьте самостійними, думайте головою!