hugger-mugger

3 місяці на новій роботі. Раніше я писала, що постійно зайнята роботою і що всім щось потрібно, але то все фігня. Тут два варіанти: або в тебе повний завал на роботі або ти сидиш і страждаєш від скуки, але тобі треба робити вигляд, що ти працюєш не покладаючи рук. Мене таке не влаштовує, але ж я настільки лінива, що не можу навіть прочитати книгу про тестування, щоб можливо десь влаштуватись на кращу

Боюся своїх думок. Мозок зовсім не слухає того, що я від нього потребую. Раз за разом прокручує якісь жахіття. Як то все припинити?!

Як то "приємно " після робочого дня приходить додому. Я ладна ночувати в якомусь хостелі задрипаному, аби лиш не бачити кисло-обіжену міну Л. Ще 10 днів і…. і можливо попадеться хтось врази гірший ніж вона. Але будемо надіятись на краще. Може то я якась не така чи то мені пороблено на таких сусідок по кімнаті. Коли закінчиться це прокляття????!!! Я втомилась від цього і морально і фізично. Хочу нормально жити, мирно і щасливо, щоб не потрібно було під когось підлаштовуватись. Чудовий день, в Марини Федорівни було день народження і ми чудово пообідали. Все було гармонійно і душевно. Кльовий колектив. Якось так. Не зовсім змістовно і логічно, але такі вже в мене думки, як і все життя.

15 жовтня, 2014

Пишу тут не для того щоб мене жаліли чи захоплювались. В моєму житті немає суперських історій чи захоплюючих моментів, я просто хочу записувати свої думки і свої емоції, щоб навіть через кілька місяців відкрити і подивитись чого я досягла чи до чого опустилась. Сподіваюсь це допоможе працювати над собою.

Новий розділ життя. Не зовсім і новий, просто інша робота, більша відповідальність, і ти не сидиш на самоті, а оточений людьми і кожному від тебе щось треба. Ну не зовсім всім від тебе щось треба, просто ти не один. І директор серйозна людина.

Так, про мене, я багато туплю на цій роботі, і кожного дня відчуваю свою тупість. 9 місяців в підвалі, точніше 5 років навчання зробили мене тупішою. Але якби я сама хотіла розвиватись то нічого мені б не помішало. Бувають моменти коли замислююсь над тим, що треба було залишатись і сидіти в підвалі, там хоть, як не було роботи можна було дивитись Charmed, а тут сидиш і втикаєш, стараєшся робити вигляд, що ти працюєш а зайнята.

Сьогодні прогорнула попередні записи і рівно рік назад я змушувала себе слідкувати за тим, що вживаю і зайнятись своїм тілом. За цей рік змінилось тікльки кількість кг і не в меншу сторону. Лінива свиня.

FAT FAT FAT FAT FAT FAT FAT

FATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFATFAT

Подивилась серіал Me mad fat diary.

Порадувало що він британський, і що невідомі актори, але… В житті такі товстухи як вона не зустрічаються з такими красенями як Фінн. Люблю такі серіали, коротенькі, змістовні і з яких ти можеш підчерпнути корисну інфу для себе.

Добре, час спати.

Добраніч!

24 грудня, 2013

До нового року залишилось 7 днів, а в мене ще купа справ не зроблено. одарунків немає! А все через довбану стипендію, яку нам затримують на місяць. А все через те, що в заборгованість університуте становить 4 000 000. ЗБС.

Так, напряжонні ситуації у кімнаті. Я не ідеальна, в мене теж бувають свої зайоби, але сердитись на те, що в мене зателефонував телефон і я говорила, це вже смішно. Бачте, принцесу розбутила і вона не виспалась. Їбать, мені може не дихать доки ти спиш?

Аааааа. хочу вже звалить. Ще 3 дні і буду вдома.

Завалити модуль №1 - done.

Завалити номер два №2 (який дали спиасти) - done.

Закрити сесію за 3 дні - місія розпочата.

Молодчинка. Пишаюся.

19 грудня, 2013

День Святого Миколая. Було смішно коли ми зранку клали один одному подарунки. В той момент коля я витягла їх і вже збиралась вставать, проснулась Н., а я прикинулась сплячою красунею. Пізніше, як вона вийшла "перебіжками" добралася до пункту призначення і виконала свою місію. Пізніше на парах, ми з Л. сміялися від того, як то всьо відбувалося. Отже подарунки: Н. подарувала нам цукерки із Soocre з надписамии "Ханига"(це моя) і "ДЛП"(дєвушка льогкого поведения, це Л); Л. - чай, що мені виявилось дуже дивним і вафельки артек. Я, в свою чергу, палички кіндер і пачку M&M's.

Мамулька теж приготувала мені подаруночок - перчатки теплі теплі. А ще сьогодні в секонді купила курточку осінь/весна і шапку зелену-зелену. Майже задоволена покупками.

18 грудня, 2013

Вчора ходили на Голодні ігри: у вогні. Надзвичайно. Дуже сподобалось Останній раз, коли я була так задоволена, ми дивились Метро. Актори ністільки вжилися в ролі, що вони не просто грали, а проживали ті всі події. Фільм пройшов на одному подиху. Спецефекти зачаровували. Щодо нових акторів, Джоана Мейсон була саме такою в моїй уяві, чорненька невеличка собою, правда була більш фігуриста, але це нічого. Фінік, доки я не подивилась фільм, була розчарована вибором даного героя, адже для мене це був якийсь Аполон. Що я хочу сказати, Сем Клафлін впорався зі своїм завданням, і був неперевершиним Фініком. Френсіс оуренс, а тобі респект і уважуха. Чудова робота, одна з найкращих. З нетерпінням буду чекати продовження.

13 грудня, 2013

Спочатку хотіла порівняти екранізації знаменитої повісті про кохання "Ромео і Джульєта", але після того, як склалися події хвилин 20 хвилин назад, то взагалі нічого не хочеться. Л. переписується зі своїм другом і щось заговорили за майдан, спитав чому вона зараз не ходить і де всі поділись? Вона сказала шо Н. працює, а я просто пасівна. І його відповідь просто вразила: 90 кг пасіва?

СУКАБЛЯТЬЯЖНЕТАКАТОВСТА!

Хочеться просто "вийти у вікно". Не можуть бути всі однакові. Правильно, щл я не люблю людей, вони мене бісять. Я соціопат? Да, так і є. Мабуть ніколи не знайду ту людину, яка буде сприймати мене такою яка я є.

Корочє, хуйня якась малята.

8 грудня, 2013

Останнім часом мене нічого не цікавить. Не цікаво дивитись фільми. серіали втратили свій ефект, книги втрачають свою "магію". Що трапилось?Лінь.депресія? Набридло навіть буди похнюпленим гномом. Перед тим, як заснути, уявляю інше життя, що я інша людина, енергійна, весела, все встигаю і досягаю всього. А прокинувшись вранці, розумію, що я нікому не потрібний опорно-руховий апарат із різним начинням всередині.

Хотіла написати про останню прочитану книгу Н. Спаркса, алле немає натхнення.

Нещодавно зрозуміло, що не можу відповісти на такі прості питання як: улюблена книга, фільм, передача, пісня і т.д. І це не тому, що не читаю, чи не дивлюсь нічого, а від того, що я не можу виділити найголовнішлого. Навіть улюблені речі набридають.

Замисливштсь про майбутнє, ввело в ступор, що я погано знаю свою найкращу подругу (хоча разом ми вже 21 рік). Не те, що я зовсім її не знаю, я просто не можу відповісти на елементарні запитання: улюблені квіти, книга, фільм, улюблений колір. Що вона не навидить їсти, що дратує і т.д. Хоча, можливо, вона як і я не може визначитись.

3 грудня, 2013

Особливо нема чого записувати для приємного переглядання в майбутньому. Деякі скарги на дівчат/сусідок. Трохи зіпсовані стосунки. Євромайдан. З кожним днем люди мітингують по різним причинам, спочатку за ЄС, потім за імпічмент президента, завтра за відставку Табачника, деякі на майдані кричать "Волю Юлі".

Дійсно вражає, як люди зорганізувались і вийшли на майдан, і справді, "Ми -сила", але те, в що це перетворюється нічого доброго не приносить. Чесно кажучи, трохи ображають коментарі мітингувальників, які образливо закликають стояти на майдані, біля деяких універів "вартові солдати" силоміць не пускають на пари, стоять біля вхідних дверей. Навіщо? Якщо студент захоче, він може піти після пар. Для чого примушувати? Ми живемо, поки що, у вільній країні, і кожен має право на вибір. Шановні, не робіть такого. Адже в кожного громадянина є певні конституційні права і власна думка.

Дякую за увагу. Наболіло.

27 листопада, 2013

Мабуть, у людей із надлишков ваги трапляються такі випадки, коли вони розуміють, що потрібно щось робити з цим. Я поламала кровать, свою. Точніше одну із досточок, та що посередині. Смішно і грішно.

Дівчата хочуть іти на Євромайдан, Л., навіть получила пиздяки від свого дяді, що ми нікуди не йдемо. Так, це звичайно круто відстоювати свої права, але я вважаю, що не в нашій країні.

26 листопада, 2013

Отже, дійшла до ноута і можна розписати свої враження після подорожі у кохане місто.

Їхати в потязі було дуже жарко. Майже не спала. Але була дуже щаслива ступивши на перон. Правда трохи протупили, треба було викликати таксі і одразу після Коліної квартири поїхати до Яни, а я сиділа, втикала години 2-3.

Перший день блудили просто по Львову, всі були стомлені, замучені, але все ж ніби раді. Наступного дня приїхали Гудіки і ми пішли гуляти разом із екскурсоводом. Така кльова чувіха, так захопливо розповідала, в якийсь момент, здалося, що якби вона була моєю вчителькою з історії, то можливо я вчила б цей предмет. Дізналась, досить багато цікавих речей, тих яких не знала.

А ввечері був ресторан. Гарний дизайн, смачні страви, тепла атмосфера. Я так обожнюю коли збирається наша родина, згадуються різні історії, пригоди, просто приємні моменти. Навіть сидіти мовчки в такій компанії тепло. А коли говорили тости, мммм. Думаю, якщо тебе там не було, то не зрозуміти мого захвату. Всі заздрять тому яка в нас родина. Круто було те, що всі приїхали, ніхто не відморозився. Це показує те, наскільки один одного цінують і поважають.

Весело було споглядадти за поведінкою наших хлопців, коли мами і папи заводили розмову про внуків. Вони так смішно обурювались і як завжди все звернули на мене, що це я маю розірвати " гордієв вузол" нашої родини.

Гуляли по нічному Львову, піднімалися на круту гору, дуже потомилися і невимовно "вдячні" були Колі і Юлі. Так. про Юлю. Взагалі не вписується в родинне коло. Сиділа з таким виразом обличчя ніби її примусили там сидіти, при чому жопою на голках. Виставляла себе на показ, і взагалі не подобається вона мені і Кі теж. Але, як кажуть мами "це Колін вибір і ми маємо його поважати, яка б ця Юля погана не була".

Ще раз впевнилась в тому, що Тоша і Діма один за одного горою. І коли Дімончика говорив про те, що Тошик буде переїжджати в Одесу, то в нього сльози навертались. У них виробилась ціла система по збиранню на роботу, працювали як справжня команда. Барти одним словом.

Тішить, що Яріку сподобалась наша родина, а він сподобався їм. Хотя він і не мій хлопець, але майбутній зять, дуже цьому рада. І те, що він трохи перебрав ніяк не вплинуло на то. Якщо людина добра і не виставляє себе на показ, то всім сподобається.

Одружуйтесь уже!!!!

Було надзвичайно сумно відїжджати. Ніби шмат серця залишила на вул.В.Великого,32. А ще, прийшла в голову думка, що і Київ я люблю, особливо за швидкий темп життя. І що більшості людей на тебе начхати, і метро, і..не придумала ще.

Треба вже серйозно задуматись над своїм майбутнім.Ще 5 місяців і я буду вільною птахою у цьому шалено-жорстокому світі.

22 листопада, 2013

Львів.Прочитавши, почувши, побачивши це слово не потрібно нічого пояснювати. Все зрозуміло без слів.

Львів - замість тисячі слів =)

Права була Катерина Володимирівна коли казала: "Чим більше чекаєш тим менше отримуєш."

Так чекала на ці дні, надіялась і мріяла як всьо буде кльово. А зараз в середині якась така каша, і тільки "риб'ячі голови плавають". Зрозуміла наскільки бідно живуть батьки. Треба задуматись над цим питанням. Як зробити так, щоб мені і батькам жилось краще. Дуже важко усвідомлювати, що ти груз для своїх батьків. Те що я провчилась 5 років в університеті не врятує становища.

Задумуюсь над варіантом вчинити як Бель.Податись у повії?

20 листопада, 2013

Коли приїжджаєш додому, то перші 25 хвилин просто неймовірні, ейфорія, дуже щасливий, що побачив батьків, обійняв, а потім починається… І ти розумієш, що не можеш знаходитись з ними в одному будинку. Одвічне непорозуміння поколінь. Чому так трапляється? Я ж люблю їх понад усе, але чим старше стаю тим більше не можу найти спільної мови, особливо з папою.

10 листопада, 2013

Важко споглядати на те, як згасає життя. Я не можу заходити і провідувати бабушку. Я навіть боюся уявити як їй важко - важко жити. В такі моменти хочеться мати якусь суперсилу щоб забирати біль, чи просто зупинити страждання.

Дивлячись на це боюся старіти. Не хочеться так страждати, не хочеться щоб твої діти і чоловік ображалися на тебе, не хочеться думати про смерть. Від болю хочеться плакати, кричати, руйнувати все навколо.