я багато разів думала про те, що потрібно б перестати писати..викладати свої думки, переживання, почуття..я давала собі обіцянку - не заходити сюди більше, але постійно її порушувала..часто, мій внутрішній світ, здається мені настільки дешевим, що бажання ділитися ним з кимось помирає, не встигнувши народитися..але потім я згадую, що показувати тільки хороше - це, як мінімум, боягузтво..відкрити для усіх свою погану сторону- означає визнати її..признатися собі у своїх слабкостях і недоліках - це знати ворога в обличчя, і залишається всього лиш підібрати правильну зброю..а найголовніше - не скаржитися на те, що усі навколо вважають тебе не тим, ким хотілося б, щоб вважали..варто замислитися..а чи гідний ти того статусу, який намагаєшся присвоїти?..люди нещасні, коли видають себе не за тих, ким є, хай і говорять, що так легше..це те ж саме, що втікати від зграї собак і замкнутися за залізною огорожею..коли ж за цією огорожею на тебе з нетерпінням чекають голодні вовки