Мой СВЕТ

Якого собачогл хуя виходить постійно все не так, як треба? От я не можу зрозуміти одного, чому всі хочуть щось від мене, але не дають нічого взамін? Зараз я буду гоорити про конкретну людину. Тми думаєш шо я постійно буду підставляти тобі своє "мужскє" плече, коли тобі треба виговоритись! Я готова це робити, але згадай хто з нас двох мужик, і хто повинен підставляти плече мені. Я не виню, ти теж даєш допогу, але тільки тоді коли я тебе про це прошу! Невже ти не можеш без лишніх слів підставити "плєчько"? Задумайся над цим. Я дякую, що ти є. І я вкотре кричу від горя, що не зможу більше ніколи нікого любити, як тебе!

Постійне повторяється! Завжди одне й теж саме. Ти мене звичайно вибач, але щоразу ідучи ти забираєш частину чого в мене. Так було постійно. Переставай таке робити. Так, кому кому, а тобі можна все, але ж не в такій кількості. Ти довіряєш мені багато чого, і знаєш, що я ніколи не зраджувала тобі! Так от тримай слово, і виконай обіцяне, бо в моїх нервах є межа! А ти щоразу наштовхуєш мене на погані слова. Залишайся і на цей раз. Не іди, прошу тебе. Я боюсь, якщо ти це зробиш, то цього разу ти забереш мою любов до себе! А цього робити не треба, бо вона не повернеться тоді ніколи!!! Не розчаруй мене, благаю!

Тобі треба тільки перебути і все ;) хоч завтра не згубись по дорозі в школу > ___ < невдахаа

Цей рік змінив все! Може я перебілшую, а може це просто збіг обставин, а може я просто божевільна! Провела і зустріла я цей рік з коханим, який був поруч цілу ніч! Дякую тобі, моя малютка, за все, що ти робиш для мене. Я правда не знаю, як ти терпиш мене, мої істерики, вічні крики і скандали. Скільки ти можеш терпіти мої образи, і заміть, щоразу іти миритись до мене першим! Це наскільки треба мене любити, щоб бути таким вірним і відданим лише мені? Я дякую тобі за тебе, я дякую, що ти є в мене і прошу тебе, не смій мене кидати! Чуєш? Я без тебе пропаду, без тебе я не я. Ти моє найрідніше, ти моя сім'я!!!

Ти клявся мені у вічному коханні!
Ти давав слово чоловіка, що не покинеш ніколи!
Ти хотів, щоб я вийшла заміж за тебе!

Ти пригадай, що я не просила в тебе цього. Ти говорив сам, без лишньої допомоги! Я знаю, що ти не цураєшся того, що говорив, але де ти дівся? Якщо ти збираєшся втікати від мене завжди, то забери свої слова назад і не чекай мене там, де сходить НАШЕ сонце.

Ми говоримо всім, як робити не треба, але всі це робллять. Так для чого ця марна трата часу на тупі розмови? Які нікому нічого не варті.

Маленькая, наивная, моя смешная дурочка
Кросовки с бантиком, малиновая курточка
О тебе ходят слухи, не самые хорошие
Я тоже не святой в этом мы чем-то похожи

Я з тобою! Ти там тримайся. Знаю, що переживаєш дуже, але повір, все буде добре!

Ти близько. Я відчуваю тебе. Тілом і душею, як тоді.

Наверно, так уж повелось от века,
В народе говорится иногда,
Что где-то есть порой у человека
Далекая, счастливая звезда.

А коль звезда по небу покатилась,
В глубокой тьме прочерчивая след,
То где-то, значит, жизнь остановилась
И что кого-то в мире больше нет.

Звезда моя! Прозрачно-голубая!
Всю жизнь воюя, споря и любя,
Как ты добра - я в точности не знаю.
Но с детских лет я верую в тебя.

Когда мне было радостно до боли
При свете милых удивленных глаз,
И в час, когда читал я в нашей школе
На выпускном стихи в последний раз,

И в час, когда шагал я с аттестатом
В лучах надежды утренней Москвой,
Когда я был счастливым и крылатым, -
Ты в полный жар сияла надо мной!

И в дни, когда под грохот эшелонов,
Под пенье пуль, навстречу воронью,
Я шел без сна в шинели и погонах
Сквозь сто смертей за Родину мою,

Когда я стыл под вьюгой ледяною,
Когда от жажды мучился в пути,
И в тихий час, и в самом пекле боя
Я знал, что ты мне светишь впереди.

Но так уж в мире, кажется, бывает,
Что дальняя счастливая звезда
Не всякий раз приветливо мигает
И полным жаром блещет не всегда…

И в том бою, когда земля горела
И Севастополь затянула мгла,
Ты, видимо, меня не разглядела
И уберечь от горя не смогла.

И вот, когда дыханье пропадает,
Уходят силы, а сознанье - дым…
Тогда для смерти время наступает,
И смерть пришла за сердцем за моим.

Да не сумела, не остановила.
То ль потому, что молодость жила,
Иль потому, что комсомольским было,
Но только зря старуха прождала!

Звезда моя! Я вовсе не стараюсь
Всего добиться даром, без труда.
Я снова сам работаю, сражаюсь,
И все же ты свети хоть иногда…

Ведь как порою нелегко бывает,
Когда несутся стрелы мне вослед
И недруги бранят не умолкая,
Тогда сижу, курю я и не знаю,
Горишь ты надо мною или нет!

А впрочем, что мне недруги и стрелы!
Звезда моя! Горячая звезда!
Да, ты горишь! А если б не горела,
Я не достиг бы счастья никогда!

А я достиг… Чего мне прибедняться!
Я знаю цель. Тверды мои шаги.
И я умею даже там смеяться,
Где слабый духом выл бы от тоски!

Звезда моя! Ты тоже не сдаешься,
Как я, таким же пламенем горя!
И в час, когда ты, вздрогнув, оборвешься,
Не скажут нам, что мы горели зря!

И я мечтаю вопреки примете,
Когда судьба нас вычеркнет навек,
Пусть в этот миг родится на планете
Какой-нибудь счастливый человек!

Ти був мені чимось недосяжним, ти був моєю мрією, ідеалом! Тепер ти мені не мрія хоча лишаєшся ідеалом! Аплодую нам обом стоячи, що пройшло стільки часу, а ми з тобою залишились такими, як колись! Скоро і ми досягнемо того, чого хочемо. А зараз просто залишається робити як каже не серце, а розум, який дедалі більше говорить дурниць!