kiss me,please

Мені так хочеться це розказати. Наобзивали мене мої улюблені однокласники. Я цілий вечір плачу сижу, тут дзвонить в мене телефон і мені кажуть шоб я вийшла на вулицю в 2 години ночі. А я ж і вийшла, заїжджає джип і звідти виходить Вітя з рафаелками і Лєна, просить пробачення і ми всі катаємся по нічному місту. Кожного б так совість мучила

Люди міняють людей. Тиждень назад я готова була розтелитися червоною доріжкою, а зараз навіть дивитись в твою сторону не хочу.

Все знову вертається? А може цього разу буде краще, але ні Не хочу я

Знаєте шо, ненавиджу наших українців, наобіціяють, а потім хуй тобі там, а не путьовка в супутник. за тиждень до зміни, оказується нас наєбали, піздец обідно Ше й здоров'я підводить, той тиск собі робить шо хоче Чесно, мені так зараз на все похуй, шо аж не зручно

Треба починати запам'ятовувати дати. Хочеться написати про сьогоднішній вечір, бо це один із не багатьох коли я йшла додому щаслива, хоча нічого особливого не сталось. Я так давно не писала. Було просто добре, коли справді розумієш що тобі більше і нічого не треба. Моя подруга їде в Америку, я справді дуже щаслива за неї, хоча мені не віриться. Скоро кінець 10 класу, але насправді мені не хочеться закінчувати школу, хоча в мене ще є 1 рік, але я знаю що він дуже бистро пройде, страх перед тим що мене чекає. І мені пофіг шо цей пост ні про що. хочу літа, як ніколи, стільки планів і тільки все на червень, надіюсь все буде так як хочеться, все як заплановано.

Твоє побажання мені на дн!

Надіюсь цей рік буде ще кращий ніж минулий)