Step by Step

Я й забула сказати, що була у Києві 26-27 липня.
Мені аж було нудно, ахаха.
Ми бачили ВР з Пашею (станція Арсенальна, там я вже все знаю), Маріїїнський парк (просиділи більше 2 годин) і якісь дівчатка підійшли до мене, кажучи:
- Можна взяти вашого блондина-хлопця сфоткатись. Це для квесту.
- Це не мій хлопець! Беріть..а краще, забирайте, буде київлянином. Пашка, і номерок їм залиши. Тільки сердечко збоку нарисуй.
Це була комедія. Згодом ми випили 4 великих стакана пива і пішли на атракціони - "Клоун". Я вперше була на ньому, та ще й у Києві- значить, що запам'ятаю. Поїли на 75 грн в MCDonald's, тому кажу чесно - не кожен студент собі це може дозволити, ахах
Що ж ще, ах да, від "Клоуна" і пива у мене так кружляла голова, що я ходила на сходах, як п'яна. Але це не кінець! У приймальній комісії, чекаючи Пашу, я одягнула окуляри і сидячи спала, бо цілу ніч проговорила по телефоні з Сашею, ахах. Оскільки це була субота, то бачила 2 весілля і зрозуміла.що українці - ще ті веселуни, бо 1 пара (ми застали їхню весільню зйомку у двох) знімала на відео, як вони уперше сваряться і наречена мала дуже грубий голос, а він дуже тонкий, а в додаток, жінка знайшла палицю і бігала за нарнеченим, ахах. 2 пара веселіше: бідні студенти робили фото на лавці біля парку ВР України, враховуючи, що в цей момент дружка їла булку, друг був геєм, а наречена курила сигару. До речі, я так і не поняла, хто був нареченим. Після цього вони перейшли через доріжку і купили 5 бутилок пива та розпивали у палатці. Отаке божевільне, але веселе весілля київлян.
А от з поїздом була запара. Ми не звернули увагу на якій колії наш поїзд і якби не уважність Павла, то додому ми б не поїхали. Бігли ми з 5 колії на 1 по всім тунелям і дорогам дуже швидко. Страшенно швидко.
Єдине, що після цього прекрасного дня, у мене з'явилась алергія (я навіть не знаю, що це) на подушку в поїзді. Але це був найвеселіший і безтурботний день в Києві за увесь час моїх візитів там.
Дякую, українці, ви прекрасні:*

Зі мною багато речей сталось за останній час.
Зі вступом - я в очікування. Все так в очікуванні, ахах
З літом - теж добре.
Але хочу розповісти за сьогоднішній день - я дуже щаслива сьогодні. Екскурсія по замку Любарта і божевільні вчинки: лазили злегка по криші і забули про час, а коли згадали і побігли до виходу, то замок вже закрився та нам відкрив охоронник. Костел Петра і Павла вперше видався мені таким цікавим: ми з Сашею пішли за огорожі і ховались від пастиря аби лиш глянути, що є спереду. Цікаво було і на площадці огляду, і валятись біля Стиря на траві. Інколи мені здавалось, що це трохи божевілля, але насправді, це була моя найцікавіша прогулянка, яку я можу пригадати. Якось приємно дуже.
А тепер цьомцьомцьом, дякую за те, що любите свою Україну: 3

Всі дні ідуть по колу - ну і літечко, а у всьому винні УГЦО, вже пора задовільнити абітурієнтам і не марнувати їх настрій та літо! Так би й відбила їм мізки. А так, я далеко не втечу, бо вступ, результати ЗНО - тримають мене в стриманому вигляді, змушують нагадувати наркомана, що чекає обіцяної дози..Не знаю. Потрібно пережити 2 і 3 червня. Від 4 - все буде цікавіше)

Ще один фільм.
І таке буває. Ти можеш закохатись у людину, яка породжена ідеєю зла. І вона полюбила його. Я розплакась лише на останніх секундах, коли почула, що на пластінці для патіфону прозвучали не ті його слова " Я тебе ненавиджу, ти найгірше, що було в моєму житті", а заїло на словах " Ти хотіла почути, що я люблю тебе? Я люблю тебе..Я люблю тебе". Вона, звісно, тепер виносить його дитинку, але він був злочинцем. Не знаю, хто б міг його змінити, хоча… Чесно кажучи, я раджу переглянути вам цей важкий фільм з неякісим перекладом лише заради сильного кінця. Що ж, їй потрібно було лише натиснути на курок - вона не змогла, вона - не вбивця, але тепер у неї навряд буде спокій - це як "взяти до рота брайтонський льодяник, і навіть поглинувши його усього, на ньому так і писатиме марка " Прайтон"".
Я пустила сльозу)

Я скоріше помру, ніж дочекаюсь, поки прийдуть усі результати.

Вчора - 14 червня 2014 року - ми вдало погуляли з однокласницями. Вийшли з Марічкою, а дійшли до Аліни, Іри, Віки, яка дала нам більше 2 кг смачної полуниці, Едіка, Андрія, Дані та Мосіна Юри. Віку ми зацілували, а Едіка я наобіймалась, розуміючи, що ми вже випускники. Дуже приємно до 11 ночі бавитись з дівчатами, зустріти вчителів не тверзими після поїздки, обійняти пед-організатора, підпалити багаття біля входу в школу (божевільні баби) і гнати на перегонки " хто кого понесе на спині".
ЗНО з географії, також 14.06. я здавала від балди. І навіть навгадувала 51 питання. Для мене це прекрасний результат - я задоволена.Ахахах
Сьогодні, 15 червня 2014 року, і день минув не менш цікаво. Зранку у мене була історія, бо скоро останнє ЗНО. Відсвяткували "день медика" у бабусі, після чого я пішла до "колишнього" посидіти. Ми почали дружити. Правду кажучи, нам навіть цікаво спілкуватись, але я не хочу, щоб про це знали його друзі. Не знаю чому, але вони можуть подумати дурниці. О, його мама - Тьотя Наташа - така класна! Мене сьогодні майже уламала, щоб пригостити морозивом. Вона мені до душі.
Ввечері прийшла Світлана, за якою я скучила від четверга. Дуже скучила і була рада, що ми повеселились. Потім викладу яку-небудь фотографію, де ми божеволіємо, а поки - я її люблю: 3
Алеся, напевно, поїде в Одесу. Хочу, щоб їй там сподобалось.
Єдине.що я знаю, за ці дні я дуже нагрішила. Страшенно. Запуталась так, що й не знаю чи ці гріхи правильні, чи ні. Соромно за деякі, а деякі затягують. Проте я люблю вас дуже, дякую вам за те, що ви є:*

Я, звісно, хвора на голову людина, але моя ненависть до інших минає швидко. Не знаю чи це добре, чи погано, але принаймні мене відпустило від поганого жарту щодо Маши і Мисі. Ну і добре.що посміялись колективно)
Немає у мене і образ на Пашу - він продовжує писати сам. Він і писав раніше. Короче, дружимо.
Я так скучила за Сергієм. Ніби, ще 20 днів до зустрічі, але здуріти вже можна як я скучила. Дуже дуже люблю:*
Гуляла з Оксі: пішком, під легким дощем. Чоловік, невідомий, сказав: " Спішіть додому, я зараз з Львівської траси приїхав, то там така сильна хмара". Він допоміг мені і я вчасно прийшла додому, але з Оксаною ми досхочу насміялись в Старому Місті і впізнали зі спину Ксеню. Загалом, весело.
Хочу собі книгу Роберта Рождественского. Його лірика грандіозна!:*
Завтра ЗНО з географії - ай, байдуже вже на цей предмет. Неприємно, звісно, що я все позавалювала. Це не те, на що я розраховувала в своєму житті. Проте в Київ я вступити повинна, мушу, навіть вириваючись зі шкіри.

Ви мене всі нервуєте! У мене і так хуйня в житті робиться, а ви ще сунетесь зі своїми недотепними жартами. Велике превелике і широке дякую вам. Зокрема. й Паші. Можливо, ваші жарти здаються мілкими та не образливими, але з'єднайте усе, що зараз коїться в моєму житті і післязавтра я стану якимось терористом-камікадзе, або суїцидніком. Мені неприємно, що мене скрізь обманюють, а потім " ай вже посміялися з тебе".
Ви змарнували мені не лише день, а й ставлення до вас. Цвітіть і смійтесь.
Ви мені неприємні! У мене і так справи не до кращого йдуть - лише до низу, а ви возвеличуєте себе наді мною. Думаю, це не лише день ненависний, а я цілий місяць через вас і ЗНО, довбанне зно.

Надіюсь, все вийде і я візьму Світлану, ми зможемо ще + з Пашею сходити в похід. Хочу, щоб це здійснилось.
Ми декілька днів підряд ходимо із Світланою до Старого Міста. Там так красиво. А ще, ми подружились з дітьми: Мартою, Бодею, Пашою, Павликом, Катею, Аліною і іншими. Це так дотепно - бавитись з мрійливими дітьми біля замку Любарта.
10 червня додому нас підвезли незнайомі хлопці-красені. Ахахах, принци мов безкоштовне таксі завезли, поговорили з нами, розповіли про життя. Сьогодні ж, 11 липня, ми відмовились з Світланою їхати з мужиком на Audі. Ми відчували небезпеку.
Дай Боже, щоб останні 2 ЗНО я здала добре і ми вступили з Світланкою в Київ. Для мене це важливо.
Щодо колишнього… Я хочу бути йому другом. Аби провчити його друзів. Ахахах. Цікаво ж виходить)
Літо-літо. Ти таке запутане!

Ти - талант. Не знаю, Вічний, як ти так 3 місяці можеш думати про мене. Жартуєш? Я, звісно, приємно вражена твоєю увагою, але я все ще не розумію. Я була холодною, показала це і почався ігнор із твоєї сторони. Це такий кадр? Ух, якби ти знав, як я тепер хочу стати друзями.
Світлана права: " Ти не вчишся на своїх помилках".

Вічний, звідки ти взявся? Такі карти спливли з-під води. Не можу повірити, що 1 рік і 4 місяці були оманою для мене через твої дурні принципи. Все змінилось. Навіщо мене тепер вбивати? Я загубилась після сьогоднішнього.
Я дуже жалкую. Я не знаю, що зі мною робиться і що я відчуваю - забагато інформації, забагато бажань, забагато тебе.
Завтра тебе не буде - їдь.
" Ось саме зараз я дуже не хочу їхати, в цей момент, " - сказав ти.
Я думала померти.

Я завалила англійську.Сука.
Я завалила українську мову. Я розчарована. Я надіялась, що цей предмет компенсує мені втрату англійської, а явиявилось, що я просто взяла і завалила! Мені дуже соромно. Всі ц ігроші протягом року були вкладені у ніщо. Не хочу йти вчитись, тепер хочу йти працювати. Довбана ІІ сесія. Чому я попала не впершу?Ідіотизм.
З такими низькими балами КНУ мені точно не світить. Мені так соромно. Дуже соромно. Я хочу плакати. Я цілий рік… я розчарувала усіх.

Сезон ЗНО відкрила англійська.
Сьогодні 03.06.2014 і виявилось, що на екзамені я не того боялась, бо написати твір - виявилось найпростішим завданням. Усе інше - паніка, хаос і нерозуміння англійської мови. Я дуже боюсь результатів. Я хочу вищі бали, приблизно від 175 до 195 балів, хоча останні я навряд наберу. Мені потрібні високі бали для вступу в КНУ ім. Т.Шевченка. Це важливо. Для мене це сенс підліткового життя.
благаю, Доля, дозволь, щоб це було 183 бали.

Час вже швидко так іде:

куди біжить він і бреде??

сьогодні вже не голова -

в парламенті вже є нова.

І двері у школу вже не ті -

далекі, тихі, не мої,

сиджу і розумію я:

студентство скоро і пора,

коли цукерок не з'їсиш -

конспекти ти ж бо тільки вчиш.

не підеш просто в магазин

купити кіндер й мандарин,

не усміхнешся, бо пора -

безсоння і журба нова.

Від сьогодні я більше не голова учнівського самоврядування.
І не учасниця міського парламенту Луцька -
просто, просто Марина тепер.