seasidе

вчора я пропустила всі прощання з Каріною, але все ж таки встигла, хоча б на 15хвилин, але встигла.
ми з Машою пішли туди, куди вели ноги, набралися з Саньою і вона прийшла до нас.
йшли, як завжди говорили, сміялися, ну як завжди все..
і тут на перехресті переходячи дорогу я чую таку фразу:"маладьож, дайте пройти".перед тим ми трохи розповзлися стадом.я стояла, як вкопана в землю і цей мужчінка взяв мене за руку.
я стояла в шоці, дєвонькі підійшли трохи ближче до мене ніж були.
стоїмо такі на перехресті і цей мужик починає розказувати мені практично про мене.
він говорив такі речі, що я думала не втримаю сліз.
все так точно, чітко і ясно.
це було так страшно, що тисячі мурашок пробігли по мому тілу.
він сказав практично все те, чого я боюся.
все точно так, як я тримаю в себе в голові.
відстань, забуття, один нещасний рік, який просто треба перечекати.
за 20 хвилин я подумала, що 10раз вмерла.
люди, ми ахуєвші були.
звідки людина, яка бачить тебе перший раз в житті знає твою думку про долю?!
весь час цей дядько тримав мене за руку, і я не могла її забрати.
він сказав, що через 10років зустріне мене і запитає чи все було так, як він сказав.

от кому може так фартанути, як не мені?
і так в голові каша, так ще й від вчора подвійна порція!

через декілька днів-вересень, а я не пам'ятаю літа:с

"ты привязываешься к человеку, а потом его забирают. города. страны. причины. события. другие люди"

мої вихідні проходять в іншому кутку області, але від твоїх новин в мене аж мурашки по шкірі йдуть.не роби дурниць, чекай мене і ми відгуляєм все те, що втратили в декілька ночей ;)

захотілось мені вийти на пляж щойно.взяла рушник, закатала штани по коліна, зайшла в воду з телефоном де грала"чужая ж".задерла голову, стою, вода тепла ;) думаю, чого ж зірок так багато.вдивляюсь, дивлюсь падає зірка і тут я насмілилась загадати бажання.згадалась фраза, яку рік назад я ставила в приклад майже всім"мой предел только небо".людиии, як я люблю дивитись на небо.коли я вдома і неможу заснути, я виходжу на балкон і починаю рахувати зірки, до ста дораховую і все, відключаюсь.раніше вже писала це.а зараз мене кличуть йти грати в карти, але це вже інша історія..побачимо, як швидко збудеться моє бажання і чи взагалі бажання, які є наваженими збуваються)

Йован

9:02 ранку, а я вже задихаюся від перегару в кімнаті -____-. невелика кімнатка в якій лежить три тіла, два з них ще бачать сон 10, а я пишу постік, щоб вдома посміятись, коли зайду на свій блог. в навушниках пісня "окен" і мені болить в стороні апендециту.тут де ми живем, є ще пару будиночків і ввечері люди подумали, що ми якісь растамани.вночі ми йшли біля чайкі, ОБРАНІ, звертаюсь до вас, ЧАЙКА ВЖЕ НЕ ТА!контингент-дно.були б ми там, то все б було, як в нас.але ж не дарма кажуть:"добре там, де нас нема"потім коли верталась додому, почала співати на все горло:"чайкоо, ти над світязем лети" і зрозуміла те, що я в таборі так добре її не співала, як вночі.Катя сказала:"якщо ти не завалишся співати, то я тебе поцілую".я рванула вперед з телефоном в руках, а рібята таваріщі тащіли тєлоо ;). потім ми дойшли додому і пішли купатись з катєріною. люди тупо ахуєлі. ха ха.це ж лише початок, а мені вже соромноо

не все так погано, як здається. село світязь засинає, прокидається мафія ;))

до дороги звернень буває не багато.
боюся, що після кожної подорожі залишусь без чогось.
я не про втрату речей і себе, я про людей.

на сьогодні так багато людей вірить в долю..пфф.я згадую перехід з суботи на неділю і декілька разів ми говорили про карму, яка мене "любить".
що таке доля?це сам собі вирішив, зробив, пожалів, спихнув все на неї.
доля, доля..
наркомани теж все на неї спихують.

долю придумали для того, щоб весь розвиток подій звести до висновку "така моя доля "
хей хооу, ти сам собі доля, дурнику!
(знову тавтологія.любімаа)

ніхто не буде тягнути нікого на своїй спині, якщо воно так бути не має.
кожен сам за себе.
і це не "око за око" або ж "зуб за зуб "
це жизнь ;)

але ж є ще такі, які не вірять в життя, кажуть так:"це все ілюзія.ти і я.і ми.і все "
ха ха
ілюзія це не з тої парафії.
таваріщі рєбята, ну який дурак все спихне на долю?нуу

мені так мало місця в цих 4х стінах.
куди котитись?куди бігти?ехх

я запуталась з відчуттями.де гаряче-там холодне.де хороше-там не добре.
я так боюсь втрат, що іноді аж мурашки мурашки і лише.

я багато думаю про те, що скоро все стане, як в цих дурачків і я теж скажу:"це моя доля"

гра "хто кого" набирає все нових обертів між нами.

вихідних, своїх друзів бачити частіше, кросівки, щоб батьки поїхали швидше ;) і візу!!!

відчуття, що мені насрали і в душу і на голову одночасно.
блядь, чого ж мені так щастить в житті і в відносинах і в всьому?
я сотий раз запитаю, де я так нагрішила за всі свої нещасні 17?
я все завжди взнаю майже остання.так почну з того, від кого..від тих, ХТО БЛЯДЬ ДІЛА ДО МЕНЕ НЕМАЄ НІЯКОГО!
я чекаю коли вже все гамно звалить НАХУЙ від мене.
я чекаю того моменту, коли зможу підійти до однієї знайомої і сказати їй:"слідкую за твоїм блогом, а ти слідкуєш за моїм.колись я не розуміла чого в тебе все так.потім я думала, що це ти дурна, але ж ні.це просто людина-гамно.ось і сказала те, що наболіло "
мені так багато обіцяли.добре, що вже не вірила.добре, що було готова до такого ваууляухтишо.
до такого, життя мене не готувалоо
ухтишо.оце ж житуха тільки починається!

я дуже умнічка.
дуууууууууже