HEY KISA

Через тиждень мої 18. Не хочу про них думати, але думаю. Насправді це лякає. Останнім часом все різко змінюється, але люди роблять вигляд, що все залишається на своїх місцях. Я тільки все більше жахаюсь, яке швидкоплинне життя і як воно може вміло витрахати. В мене починається новий дорослий етап у житті, а мені ще більш важко довіряти людям і пов'язувати з ними життя. Мені прикро, що так трапляється. Я просто кожен Божий день повторюю собі, що всім все повернеться. Все. І завжди так не буде.

Коли людина хоче повернути вас в своє життя, завжди згадуйте ті моменти, коли вона вам робила боляче і не підпускайте її н і к о л и близько до себе. П.С. Стосується як і мене у відношенні до вас, так і навпаки.

Мама сказала, що всі люди страждають шизофренією. Ненавиджу ці перепади настрою. Відчуття ніби попередній пост писала зовсім інша людина. Якась соплива малалєтка. Што са мной

Мені невимовно боляче. Настрій дорівнює кількості снігу на вулиці. Я не знаю що це. Мене чогось/когось не вистачає. Я боюсь.

Ненавиджу себе в ті моменти, коли я слабка і чимось засмучена. Зараз же відчуваю, що все добре. Сьогодні був гарний день і ще кращий вечір. Люблю коли все так. Дякую дуже. Все налагоджується.

Як мені сказала одна людина:"те добро, яке ти робиш, повернеться тобі.але не обов'язково в тому вигляді, в якому ти його робила.на тебе може не впасти балкон.ти сьогодні впадеш, але не зламаєш ногу.хтось дасть тобі ручку на уроці." але так само повертається все зле, що ти зробиш.і я бачу, як мені повертається.

Мене переслідує бажання писати і писати щось на блог. От тільки думок 0. Мені хочеться втопитись в книгах. Забути про все на світі. Я хочу не думати про людей.

Може я хочу в минуле, де ще тебе не знала?

Вьюі. Улюблений Вьюі. Місце де тебе приймуть. Місце де я можу сказати, що думаю. Рідний Вьюі. Я вже давно перестала "відмічати" скільки років мому блогу. Тут сім я. Давня сім я. Хтось з кимось дружив. Хтось комусь розказав за блог. Так і живем. Так і жили. Сама себе спитаю як я. Як я? Я ніяк. Не помітили, що я завжди "ніяк"? Я знову за всіма скучаю. Я їбанута. Кончена дура. Ненормальна. Подаріть мені хтось серфітикат на курс до психолога. Всі люди, як люди. Розвиваються, а я деградую. Мені важко. Я р е а л ь н о хочу вмерти. Так багато хотіла написати, а зараз нема слів. Я за всіма дуже скучаю. Розумієте? Але ні. Не за всіма. За тими, кому не треба. Так важко забувати людей. Чи було те давнє літо справді найкраще? Спочатку від щасливих моментів радіють, а потім загінаються від болі.

Шоб ти була здорова

Як добре, що є вьюі місце де тебе ніхто не осудить і можна матюкатися вчора був такий прекрасний вечір, все було так добре а сьогодні виходить ну якась хуйня, рібята астанавітє ету планєту, я здохну