Вьюі. Улюблений Вьюі. Місце де тебе приймуть. Місце де я можу сказати, що думаю. Рідний Вьюі. Я вже давно перестала "відмічати" скільки років мому блогу. Тут сім я. Давня сім я. Хтось з кимось дружив. Хтось комусь розказав за блог. Так і живем. Так і жили. Сама себе спитаю як я. Як я? Я ніяк. Не помітили, що я завжди "ніяк"? Я знову за всіма скучаю. Я їбанута. Кончена дура. Ненормальна. Подаріть мені хтось серфітикат на курс до психолога. Всі люди, як люди. Розвиваються, а я деградую. Мені важко. Я р е а л ь н о хочу вмерти. Так багато хотіла написати, а зараз нема слів. Я за всіма дуже скучаю. Розумієте? Але ні. Не за всіма. За тими, кому не треба. Так важко забувати людей. Чи було те давнє літо справді найкраще? Спочатку від щасливих моментів радіють, а потім загінаються від болі.