ne_vona_25+

як же мені не вистачає вечорів під гітару, просто до мурашок по тілу. не вистачає її звуку, звуку струни по якій плавно торкаються пальці. не вистачає улюбленої акустичної гітари, я просто задихаюсь без неї. я так хочу знову почути до болі знайомий голос і гру гітари, якби це було можливо зараз почути звук акустичної гітари, я віддала б за це багато. трохи схожа на божевільну яка слухає будь-яку музику із акордами акустики, щоб хоч якось заповнити пустоту в душі і заховати свою самотність.
мені так самотньо без улюблених акордів під стареньку гітару з шикарними спогадами.
акустична гітара ван лав <3

Ти запишеш для неї запах піонів
Рожево білих тонів.
Наче колір моїх багряних надій
Ти поринаєш у цей п’янкий аромат,
Забувши, що ти не висадив останній сорт тих жовтих томат
Жовтий – колір розлуки…
та ти для нього не від’ємна частина сполуки
Наче магніт ти притягуєш його очі
а він згадує запах твого рудого волосся щоночі
Ти вдихаєш запах його щойно написаних на повітрі слів
А для твого вдалого слова не вистачає всіх засіяних ромашками полів
Він триматиме тебе легко і окрилено
і те, що ніколи не впустить
жалким болем його перевірено,
А ти взамін поцілуєш його м’ятно
А він кохатиме завжди і обійматиме на день стократно
Лиш не забудь згадати мене
коли до вас щасливих знову запах піонів дійде…

/Аня Черняк.
P.S./ніколи незнала, як приємно читати вірші присвячені тобі. просто до мурах по шкірі і сліз

моя любов <333
тобі сьогодні вже 17 років, геть не віриться*
вітаю тебе моє щастя з твоїм прекрасним днем, сьогодні весь світ у твоїх долонях і всі твої мрії мають збутися, щоб ти променилась від щастя:33
я безмежно вдячна тобі за ці чудові хвилини, години, дні, тижні, місяці, роки проведені з тобою*
ти робила моє життя яскравим, чудовим, незабутнім.ти моя підтримка і просто моя найкраща, тут все й без слів зрозуміло.^^
я просто не уявляю і дня без тебе, я обожнюю тебе з всім, що в тобі є.коли б я не говорила, що мені щось не подобається:твої дзвінки в непідходячий момент, смс-ки, твої прохання зайти у цей віртуальний світ, оці фотосесії, коли б не кричала про те що хочу зустрічі з тобою, але щось йде не так і я не маю можливості тебе побачити, ВИБАЧ мене за це.це з любов*ю.але знай щоб не було ти прикрашала мої дні своєю присутністю і була моєю опорою, бачила мене такою як не бачив ніхто, але залишалась зі мною і я відчувала твою підтримку.
я знаю як ти не хочеш моєї поїздки, але знай я пам*ятаю про тебе і ти частина мого серця, невід*ємна частина мене
моя Іринка, ти прекрасне чудо!
будь ласка залишайся собою, ти індивідуальність, така моя прекрасна мадама.
нехай збуваються твої мрії, на обличчі завжди буде посмішка, у серці кохання, а біля тебе вірні друзі, улюблені батьки та щастя.
я дуже хочу бачити щоденно твою посмішку і очі в яких іскриться щирість та любов, залиш це надовго у своїй душі<33
я завжди з посмішкою згадую, те як ти змінювалася, і мені це безмежно подобаєтсья.я обожнюю пригадувати наші прогулянки, зустрічі та гулянки.
ти це моя друга половина, половина щастя.
подякуй тьоті Наді за те, що ти є в мене, і обійми міцніше, при першій ж зустрічі з нею я подякую за тебе, надіюсь це буде дуже скоро.
я просто тебе обожнюю
буду дуже рада тебе бачити в себе на параді, вибачай, що я не можу бути цей день з тобою, випускний раз в житті і все якось так.
я просто тебе кохаю
ти це я.
дякую за все*
буть щаслива це певно найголовніше
все інше при зустрічі
<333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333333
you're my everything

Його життя заповнювало дві жінки. Першою, звісно ж, була ти.
А от ревнощі, нервові зриви та істерики через іншу-врешті решт зводились на нівець і здавались до смішного беззмістовними та недоречними. Другою важливою жінкою у його житті була музика. З якою тобі рано чи пізно таки доведеться ним ділитись та впускати її до власного ліжка.

/Л.Вишневська

будь розумничкою(с)

І нікого не звинувачуй, окрім себе,
не верзи дурниць, язик-твій запеклий ворог.
Не виймай лещатами власну душу з-під ребер,
навіть, якщо емоції владно беруть над тобою гору.
Не їж того хто поряд і коли не відчуваєш голоду,
якщо виписуєш з себе лють на папір- відразу ж спалюй.
Від слів не завжди тепло, іноді словами садять тебе на палю
і від них буває нестерпно холодно.

Залишай минуле, не озираючись. Вище носа,
у тебе попереду стільки ідей, починань та звершень.
Ідеальний коханець Пірс Броснан, сукня від Вери Вонг
та прогулянки верхи.

Став завжди крапку в кінці, а не кому.
Нею хіба лиш виділи пару-трійку зворотів.
Не скигли, все мине:
істерики, нерви, мрії та втома.
Найгірше завжди в твоєму роті.
Зайвий шматок пирога, чи чужої плоті,
головне,
не довіряй людям та вчасно приходь додому
і все буде, все неодмінно буде.

/Л.Вишнеська

не варто вірити людям.
люди занадто гнилі.
відкрити їм свою душу -
всеодно, що ходити по склі.

витруть об тебе ноги,
розтопчуть крихти життя.
залишать дірку у серці
і викинуть почуття.

гнило висміють мрії,
відправлять їх у сміття,
безжально розіб'ють надії,
надавши їм статус: "дурня! "

зруйнують всі плани, бажання,
й залишать на самоті.
не варто вірити людям.
люди занадто гнилі.

останній дзвінок пролунав у стінах рідної школи (
знаєте, щоб не було але 11- Б ВИ НАЙКРАЩИЙ!!!!!!!!!!
дякую, вам за всі моменти із шкільного життя, щоб між нами не було, але наша шкільна мама робила все щоб ми залишались разом як її діти.Олена Юхимівна просто краща, низькій їй уклін
дякую, вам за ці чудові 2 роки у класі, ви кращі.
у нас так багато моментів для спогадів які завжди будуть викликати посмішку на обличчі, а інколи й сльози, але тільки разом ми команда!
дівчатка вибачте якщо щось було не так на початку року, але я зрозуміла, що все що було дало нам прекрасний життєвий досвід і ми зрозуміли, що можна очікувати від кожного.
хлопці, ви завжди підтримували одного одного, будьте й надалі справжньою опорою для жінки в подальшому.
просто дякую
ви назавжди залишитесь у моєму серці<333333
пам*ятайте улюблену 22 школу і знайте, що нас там завжди чекають
11-Б one love forever<33333333333333333333333333333333333333333333

P.S. Ми повернемся не раз, як в перший клас
До тебе, рідна наша школо

Есть такие мужчины, к которым хочется приходить. Ради которых хочется быть красивой и умной. Есть такие мужчины. С ними интересно, с ними как-то «гармонично». Фотографии таких мужчин хочется ставить в фоторамку на рабочий стол. Такому мужчине хочется покупать рубашки, и смеяться, если ошибешься с размером. С такими мужчинами хочется завтракать, обедать и ужинать.Такого мужчину любишь. Не за внешность, не за ум и не за успешность. Такого мужчину любишь, потому что он тебя любит. И ты это чувствуешь. Потому что такой мужчина любит тебя не за внешность, не за ум и не за строгость. Потому что такому мужчине ты позволяешь видеть себя настоящую, себя слабую. Это дорогого стоит.

А знаєш, я все ще пам’ятаю
Запах твоїх парфумів
І блиск безмежно красивих
Блакитних очей
Напевно, я все ще трішечки
За тобою сумую
І десь зліва у грудях
Щось досі несамовито пече

А знаєш, я все ще пам’ятаю
Солодкий смак твоїх поцілунків
Відчуваю на собі
Ніжний дотик твоєї руки
Я досі бережу листи твої
І подарунки
І збережу маленьку частинку
Тебе у собі назавжди

Знаєш я все ще пам’ятаю
Твоє, до мурашок, «маленька»
Я, здається, і досі
Твій біль у собі відчуваю
Фізично ти близько
Та душею занадто далеко
Без тебе боляче й сумно
Та я потихеньку звикаю

Я люблю перебирати у пам’яті
усі пережиті разом моменти
І забуті тобою речі розбирати
А потім знову складати
Пам’ятаєш, ти подарував мені
Серце і одну із планет на небі?
Та йдучи назавжди
Чи не схотів а чи просто
забув подарунки забрати…

© Анастасия Вертинская

Ліна, привіт!

Поспішаєш йому на зустріч, дрібочучи ніжками
у синіх сандаликах.
Сукня,
на якій хтось розсипав оберемок білих горошин,
ніжно підкреслює стан.
Ти ж так довго чекала, а він їхав до тебе здалеку.
Він тепер тільки твій, тому неодмінно хороший.
І ти з ним поряд така невагома, тиха й проста.

Кинешся пташкою йому на груди,
будеш тремтіти в долонях і хлюпати носиком.
А він усміхнеться й скаже:
-«Серденько, хочеш тістечок й кави?»
Тоді цей, здавалося б, звичайний, сірий будень
розлиється по бруківці фарбами й довкола
все стане невимовно насиченим та яскравим.

Він так міцно
впіймав тебе у обійми й ще досі не відпустив.
А ти
мило зашарілась та знітилась.
Все що позаду це такі пустощі й нісенітниці.
-«Щастя, я не хочу тістечок й кави.
У мене ж є все найсмачніше, у мене є ти.»

майже кожна зустріч з ним має слова "виходь за мене" дивно, а ми ніхто одне одному. надіюсь колись ці слова, справді, прозвучать пропозицією і ми будемо щасливі разом.
з ним так добре, якби це не було і в якій обстановціі.з ним тепло і спокійно, з ним як із справжнім чоловіком. а не просто з особою чоловічого роду.

Перетнувши кордони приватності,
За спиною шепочуться люди.
Забувши, що життя - це форма власності.
А плітки - всього лиш форма бруду.

Такі слова, смішні і недовершені,
Кидають ті, для яких люди, ніби речі.
Забувши, що гідні все ж йдуть першими.
А невдахи - дихають у плечі.

в городе быдла, бандитов, грязных шлюх, маньяков, продажных милицыонеров, равнодушного президента…отстреливают почти единственных хранителей верности, бездомных собак. с уважениям горите в аду!

Я егоїстка?
Мабуть, ви праві.
І я, бувало, думала про себе.
Тримає час гріхи мої нові,
Коли старі ще відмолити треба.
Я Лицемірка?
Що ж, можливо, й так.
Життя навчило маски одягати.
Щоб викупити спокій на п'ятак
Доводилося інколи брехати.
Я надто горда?
Вперта, як віслюк?
Якщо і, так, не вам мене судити.
Я від повчань втомилась і наук,
А ідеально не навчилась жити.
Бездушна я?
Жорстока і черства?
Ну що іще там? Це усі провини?
Я визнаю, були й мої слова
Бездушними,
жорстокими,
черствими.
Були й дороги інколи криві.
Бувало, й зло лишалося за мною.
Я егоїстка?
Мабуть, ви праві…
Та я й не прикидалася святою.
Як бачиш, я — не подарунок долі.
Терпи таку, або втікай щодуху,
Поки ще ми не з'їли
пуда солі
І світ не встиг замкнутися наглухо.
… Свавільна, гостра, не терплю розлуки.
Я, мабуть, від природи трохи з перцем.
Дивися сам, до кого тягнеш руки,
Щоб потім не хапатися за серце.
У нас з тобою дуже різні мови.
Чи можна їх в єдину об'єднати?
Повір мені, повір мені на слово:
Тобі не вдасться бурю
покохати

/Ліна Костенко

Наче метеорит ти впадеш на підлогу
не відчувши що хтось не витер вологу
хтось навмисне приносить горе у житті цьому безкрайньому морі…
ти привязаний до нього болісним шнуром
а він навмисне ховає душу від тебе за муром
і годує тебе пустими словами
і відштовхує поки ти спиш ногами
він не чекатиме поки ти прийдеш
він не бачитиме як підійдеш
він сам заварить чаю і не скаже тобі" скучаю "
а ти наївно чекаєш поради
а потім шукатимеш в ньому таки ж розради
навіть тоді коли він віткне ножа нахабно
а ти дивитимешся йому в очі безпорадно
він повернеться до тебе спиною
а ти скажеш "кохаю "
ледь підвівши вгору рукою

/Аня Черняк